ГЛАВА 2 СКЛАДНО БУТИ БАТЬКАМИ

На жаль, результату ритуал ніякого не дав, тобто я не завагітніла. Хоча, сильно й не сподівалася, якщо чесно, бо у мокрому сіні магія не працює. Більше було сподівань на екстракорпоральне запліднення, що у народі зветься – « у пробірці», яке мені пообіцяв професор Волков. 
Хоча й  поширювалася про лікаря слава скандаліста, тирана та деспота в одній особі, але як лікар-репродуктолог він був геніальним. У свої сорок вісім років він завідував відділенням у приватній клініці репродуктивної медицини «Шанс» і мав величезну популярність. Він робив диво там, де інші розводили руками і казали: «Я не Бог!» А Волков був богом у своїй царині. Але й боги втомлюються, тому коли я прийшла до Волкова і озвучила свою проблему, він повідомив, що візьметься, але спочатку сходить у заслужену відпустку.

  Ні, ну біднякові одружуватися - і ніч мала. У зв'язку з тим, що Волков вирішив зробити собі відпустку, наше питання зі штучним заплідненням відклалося на місяць. Цілий місяць! І головне, п'ять років Волкову не потрібна була відпустка, а тут – на тобі, припекло. Закон підлості у всій красі! 

Я перебувала у глибокому шоці. Стас шукав аргументи на користь такого повороту подій.

—    Може, воно й на краще. Євка закінчить свій п’ятий клас. Волков відпочине. Чоловік зовсім запрацювався. Не можна так людину безбожно експлуатувати. Від роботи навіть коні дохнуть. А тут ще така делікатна справа. Ти довше чекала, що того місяця, промайне, як і не було.

Отож, залишалося лише чекати. А паралельно навчати нашу Єву. Ох, і складна це штука, підготовка з дитиною домашніх завдань. Тут і малювати навчишся, і шити, і вишивати, а головне не дивуватися фантазії вчителів, які вигадують каверзно-оригінальні домашні завдання. Конкурс «Здивуй батьків!» починався першого вересня і закінчувався наприкінці травня. Але призи не видавали, хоча іноді усно озвучували або грамоту виписували. Та ми, в принципі, й так знали героїв.

— Кать, у мене не сходиться задачка з математики, - Єва з дикими як для п’ятого  класу завданнями, знову вирішила подіставати мій мозок. Математика у нас другий за складністю предмет. Перший – логіка. Так, у п’ятому  класі – логіка! Там такі завдання – звивини розправляються. Дітей бажають бачити маленькими професорами. Або хтось там, у міністерстві, думає, що всі діти – вундеркінди. А з батьків відверто знущаються. Особисто у мене виникало частенько бажання авторів підручників відправити на обстеження до психіатра. Я не вигадую, ось приклад "геніального" завдання: "У психіатричній лікарні є головний лікар і багато божевільних. Протягом тижня кожен божевільний один раз на день кусав когось (можливо і себе). Наприкінці тижня виявилося, що у кожного з хворих по два укуси, а у головного лікаря - 100 укусів. Скільки божевільних у лікарні? Та до ворожки не ходи - всі поголовно показилися, причому покусані й потенційно маніяки.

—     А Стас чому не може вирішити цю задачку? Чим таким важливим зайнятий наш тато? - мила справа, коли можна перевести стрілки на Стаса. Але, на жаль, такий номер проходить не завжди.

—    Він мені минулого разу за допомогою якихось дискримінантів вирішував рівняння, вчителька сказала, що мені професор зробив ведмежу послугу. Він вирішувати просто не вміє, Кать. Реально із відповіддю не сходиться.

—    Гаразд. Читай завдання, - від передчуття того, що зараз витрачу даремно годинки дві, неприємно почало нудити в районі чи то серця, чи то шлунка, не зрозумієш відразу. Благо, око не сіпалося - і то дякую!

—    Двадцять дві дівчинки, гуляючи лісом, знайшли 88 грибів-сморчків, а потім половина дівчаток загубилася. У скільки разів кількість знайдених у лісі грибів більша, ніж кількість дівчаток, що там загубилися? – прочитала завдання Єва. Тю, то це ще просто, відлягло.

—    Блін, якого дідька лісом шастати? Загубилися вони. Гриби точно сморчки були чи все ж таки поганки? І як ти вирішувала? – за накресленою писаниною у зошиті я не зрозуміла ходу думок Єви. Видно, теж шукала складний шлях.

—    Дивись, дівок було 22, - Єва почала розповідати, як робила задачку. - загубилася половина, значить 11. Прикинь, який жах? Грибів 88. Якщо відібрати від 88 одинадцять, виходить 77. А у відповіді 8. Це як? Чого так мало?

—    А чому відняти, якщо «у скільки»? - наводжу на думку. В одній гарній книжці, що по роботі, вичитала, що дитина повинна до відповіді прийти сама, а її потрібно лише підштовхувати. Хоча деяких доводиться відверто штовхати. Дію чарівного пенделя ніхто ніколи не скасовував.

—    Ну, не додати ж? – не розуміла Єва. Математика – не її коньок!

—    Які ще є дії, окрім відняти та додати? 

—    Блін, оце я тупа, криндець, - відразу видно з реакції, що дитина зрозуміла. – Поділити треба було. Катя – ти геній! Тому так мало у відповіді. Так, математику типу вирішила, мені ще логіку б ... - з побоюванням дивиться, як я морщусь, немов оті 88 грибів-сморчків, яких дівчатка із завдачі знайшли.

Логіку ми завжди вирішували утрьох. Так краще та смішніше. Як у казці, все на трьох. Алкоголіки не рахуються, не треба либиться)
—     А тепер точно клич Стаса, будемо з логікою розбиратися, - у логіці навіть варіант «за допомогою інтегралів» катить. У логіці все катить, там хоч би якийсь варіант знайти.

—    Перше завдання. З якого посуду не можна нічого їсти? – прочитала Єва.

—    З нашого. Весь у раковині брудний лежить, чекаєте, доки я помию, - натякаю на несправедливість розподілу обов’язків по дому.

—    А це правильно? – наполягала Єва. – Чи то ти так, щоб ми помили?

—    Мала, мабуть, з порожнього. Якщо нічого не поклали, то що їсти? – запропонував версію Стас. - До речі, а ми їсти коли будемо?

—    Ось як з уроками розберемося, одразу ж, – включила мотивацію на швидке вирішення завдань.

—    Добре, на перше напишу з порожнього, а ось друге завдання. У однієї тварини дві праві ноги, дві ліві, дві ноги спереду, дві ззаду, роги і хвіст. Скільки ніг у п’яти таких тварин?