13.1

***

Час спливав дуже швидкими темпами і ось безліч пар зійшлися в романтичному танці, вальсуюючи посеред залу. Ми з Романом теж вирішили прийняти у цьому участь. Поряд з нами танцювала Влада з Оскаром, а зовсім неподалік я помітила свою колегу з роботи. Всміхнувшись, махаю їй рукою в знак привітання, колега відповіла тим же. Музика на мить завмерла і пішла зміна партнерів. Обертаюся довкола своєї осі і опиняюся в обіймах гарного чоловіка в красивому чорному костюмі, про себе відмітила, що від нього добре пахне. Підіймаю погляд вище та натикаюся очима на знайому посмішку, крик переляку застряг у мене в горлі, мені ледь вдається стримати його.

- Гекторе? Що ти тут робиш?

- Потанцювати прийшов, хіба не можна? – він криво посміхнувся та незворушно повів мене в танці. Краєм ока помічаю, що Влада танцює з моїм Романом, а Оскар з незнайомою жінкою. Вони також помінялись партнерами, як того вимагав танець.

- З ким ти прийшов?

- Сам. Мені не потрібна пара щоб потрапити на бал, адже в мене є я, - він грайливо підняв брови.

- А з ким же ти танцював? Теж сам з собою? – з недовірою дивлюся йому в обличчя. – Де твоя пара?

- Переді мною.

- Гекторе припини. Я серйозно.

Декілька секунд Гектор уважно вивчав моє обличчя, ніби намагався знайти в ньому потрібні слова, після чого мовив:

- Моя відповідь щось змінить?

- Абсолютно нічого, - смикаю головою.

Гектор ледь помітно звузив очі.

- Я прийшов зі своєю подружкою, вона люб’язно погодилась скласти мені компанію. А ти з ким прийшла? Невже з тим красенем на фото? – погляд Гектора заблищав дивними іскрами.

- Молодець, що сам здогадався, - хмикаю та відвертаю обличчя в сторону. – Я не повинна перед тобою звітувати.

- Тоді чому я повинен відповідати на твої питання? Ти щойно влаштувала мені справжній допит.

- Те що ти прийшов сюди, являється справжньою помилкою.

- Чому це? – щиро здивувався він. – Це благодійний бал. Такому скупердяю, як ти тут нічого робити.

Гектор якось дивно на мене поглянув.

- Ти права.

- Що? – насуплюю брови і його руки зникають з моєї талії. Наступної миті мене охопив обіймами Роман. Вимушено всміхаюсь йому і шукаю поглядом Гектора, але той зник, ніби крізь землю провалився.

Обійми Романа стали міцнішими.

- Сумувала за мною? – прошепотів мені на вухо.

- Ще не встигла, потрібно було провести ще хоча б хвилину в розлуці, - хитро дивлюся на нього і бачу, як на його губах розквітла приємна посмішка.

- Не знаю, що ти зробила зі мною, але для мене секунда розлуки з тобою обертається справжньою каторгою.

- Яке нещастя, - відповідаю з награним смутком.

Погляд Романа зупиняється на моїх очах і повільно опускається на губи. Затамовую подих в очікувані поцілунку.

- Зараз ми порушимо всі правила бальних танців, - прошепотів теплом обдаючи мої губи.

- Які ще правила? – затамовую подих.

- На балу ніхто не цілується.

- А мені байдуже, - мовляю і перша припадаю до його губ.

Час ніби завмер. Яскраві кольори суконь та гучна музика відійшли на інший план. Тепер я в абсолютному полоні Романа. Його теплі губи зливалися з моїми прохолодними і зігрівали їх. Закриваю очі і світ навколо мене зникає зовсім.

ВЛАДА

Влада стояла під стіною в іншому кінці залу і не зводила з нас погляду. Доки Оскар займався поглинанням смачних страв, вона вирішили побути наодинці з собою. Влада злилася на мене і на саму себе водночас. Раптом її погляд зупинився на Гекторові, який стояв на протилежному боці залу і також спостерігав за мною. Не гаючи часу, вона підхопила спідницю і попрямувала до нього.

- Гектор, я не помилилася? Ти працюєш з моєю подругою Анною.

Він ліниво перевів на неї погляд і схрестив руки на грудях.

- Все вірно. Чим зобов’язаний?

- Мене звати Влада, будемо знайомі.

- Знайомства з привабливими дівчатами мені по душі, - оскалився він в хижій посмішці. – Тобі щось потрібно чи я не правий?

Влада облизала нижню губу.

- Ти танцював з Анною, також від мене не приховалося те, як ти дивися на неї. Вона тобі явно подобається.

- Тут ти не права, - негативно крутнув головою він.

Влада хитро посміхнулася.

- Закоханого чоловіка легко виявити, я таке за кілометр чую. Від мене нічого не приховається.

Гектор поглянув на неї важким поглядом.

- Чого ти хочеш?

- Мені потрібна твоя допомога. Думаю те, що я запропоную тебе зацікавить.

- І що це? – він зобразив награну зацікавленість.

- Потрібно розлучити Анну та Романа.