Розділ 13

ВЛАДА

Сидячи на задньому сидінні поряд з Оскаром, Влада час від часу ловила на собі погляд водія. Чоловіча увага придавала їй сил та підвищувала самооцінку. Невдовзі автомобіль зупинився біля добре освітленої будівлі, в якій нараховувалося шістнадцять поверхів.

- Приїхали, - коротко мовив водій і Влада підштовхнула ліктем Оскара, мовчки подала сигнал ворушитися. Хлопець стрепенувся, відкрив двері, ступив на вулицю та немов природжений джентльмен подав руку Владі.

- Дякую, - сяючи посміхнулась вона.

Плутаючись в довгій спідниці коралової сукні, Влада ступила крок вперед. Довкола знаходилось багато людей, черга з запрошених вишикувалась на декілька метрів. Ставши останніми в черзі, Влада та Оскар обмінялися поглядами: Влада захопленим, Оскар сумуючим. Вона усміхнено спостерігала за тим, як нові гості все прибували і прибували.

- Хвилюєшся? – мовила до свого обранця.

- А що помітно?

- Не знаю, тому й запитую. По тобі важко щось сказати.

- Я не звик до елітних вечірок.

- Якщо залишишся зі мною, ти часто буватимеш на подібних заходах. Для мене дороги відкриті будь-куди.

- Радий це чути, - кисло вимовив Оскар і підійшов до входу, бо настала їхня черга.

Влада велично задрала підборіддя стоячи перед стійкою регістрації. По боках від входу стояли два кремезних охоронці з кам’яними виразами обличь.

- Доброго вечора, назвіть ваші імена будь ласка, - проспівала привітним голосом молода особа років двадцяти двох.

- Влада Панова і Оскар… - вона повернулася до нього в очікуванні.

- Петренко, - допоміг він.

- І Оскар Петренко, - швидко підхопила Влада, знову повернувши обличчя до перевіряючої.

На обличчі дівчини відобразився сумнів.

- Вибачте але… Влада Панова є в списку, а от вашого партнера немає.

- Що? Як це? – Влада шоковано вирячила на неї очі. – Перевірте ще раз, будь ласка. Такого не може бути щоб Оскара не було серед запрошених.

Перевіряюча лише знизала плечами і знову вткнулась поглядом в список, перевіряючи імена.

- Нажаль, я не бачу такого імені.

Обличчя Влади перекосило від люті.

- Ви напевне знущаєтесь! – вигукнула вона, позаду почулись невдоволені голоси. – Почекайте, нікуди поспішати! – гаркнула Влада собі за спину.

Оскар трохи схилився до неї.

- Не страшно, значить я не повинен тут бути. Я краще піду щоб не влаштовувати зайвих проблем.

- Нікуди ти не підеш, я зараз зателефоную Анні і ми все владнаємо.

- Ми затримуємо чергу Владо.

- Начхати!

Швидкими рухами діставши з маленької сумочки мобільний, Влада натиснула номер Анни.

АННА

Сміюся над жартами одного бізнесмена тримаючи під руку Романа. Здавалося весь вечір буде грати приємними спогадами. Роман усміхнено поглянув на мене і поцілував в лоба.

- Ти неймовірно гарна в цій сукні, - прошепотів схилившись до мене так, щоб його чула тільки я.

- Ти теж, - шепочу у відповідь та відволікаюсь на телефонний дзвінок. – Вибач, - мовляю до нього та підіймаю слухавку. – Владо? Ти вже приїхала?

Довелося довго вислуховувати гнівну тираду подруги, бачу як Роман хмуриться (до нього долетів сердитий голос Влади).

- Що сталося? – так само пошепки запитав в мене він.

Смикаю головою.

- Гаразд Владо, не панікуй, ми зараз підійдемо.

- Все добре? – запитав Роман, коли я вимкнула дзвінок.

- Влада з Оскаром не можуть потрапити на вечірку, тому що вона є в списках, а Оскара немає.

Роман насупив брови.

- Де вони зараз?

- Чекають на вході. Ти повинен їм допомогти. Оскара я не сильно полюбляю, а от Влада моя подруга. Вона не пробачить мені, якщо її партнера не допустять до вечірки. Що можна зробити з цим питанням?

- Ходімо, - Роман взяв мене за руку і ми разом попрямували до ліфту.

Спускаючись на перший поверх з останнього, Роман весь час хмурив брови про щось сильно роздумуючи.

- Як вони могли не внести його в список? Я просто в шоці. Невже тут працюють одні бовдури? – негодую вголос.

Я помітила Владу з Оскаром на вході та пришвидшила крок, поряд зі мною точно так само крокував Роман.

- Що тут сталося? – грізно запитав він в перевіряючої.

- Одного з гостей немає в списку, тому я не можу його пропустити. Звідки знати, що він не хоче потрапити на захід шляхом омани.

Роман потер очі вказівним та великим пальцями і мовив:

- Все добре, пропустіть їх.

- Але ж… - спробувала запротестувати дівчина.