Розділ 12

АННА

Весь ранок Гектор дивився на мене з-під лоба, страшенно дістав цим. Незрозумілість починала мене дратувати і я ледь всиділа на робочому місці до обіду. Рівно о 12:00 зіскакую зі стільця і швидко крокую в напрямку ліфту, щоб сховатися від важкого погляду Гектора.

В кімнаті для відпочинку (вона ж офісна кухня), стояв справжній гвалт. Працівники жваво обговорювали майбутню подію, котра повинна була статися з дня на день.

Чую розмову двох жіночок і прислухаюся краще, доки наливаю собі каву.

- Ти підеш?

- Мені навіть одягти нічого та й що я там забула серед цілої тони папуг, котрі ціни собі не складуть.

Підходжу до них і зупиняюся поряд.

- Про що мова? – запитую в обох.

Вони дружно поглянули на мене і одна заговорила.

- Мер міста влаштовує благодійний бал. Говорять що завтра приїжджає дуже крута делегація із Франції. Буде весело.

Високо підіймаю одну брову та допитливо схиляю голову на бік.

- І коли буде цей бал?

- Через два дні. Якщо в тебе є гідний партнер, ти спокійно можеш туди потрапити. Люди будуть викидати там цілі купи грошей, тому з пустими кишенями там не місце.

- А ти з ким підеш? – запитую з цікавістю.

- Мій чоловік займається бізнесом, ми не можемо пропустити таку подію, - хмикнула та.

Починаю сміятися на що колеги дружно переглянулись.

- У мене теж є партнер і він також бізнесмен, думаю що я побуваю на тому балу, адже Роман непогано заробляє, - задумливо говорю. – Дякую за інформацію дівчата.

- Немає за що.

Ідея з балом вабила та спокушала. Я ніколи не бувала на подібних заходах, тому дуже хотілося сходити. В думках відразу виникла картинка з казочки про Попелюшку та чарівного принца, тому я посміхнулась. Телефон в кишені завібрував і я не дивлячись відповідаю на дзвінок.

- Анна слухає.

- Привіт, - голос Романа приємною музикою розлився в моєму вусі.

- Рада, що ти зателефонував. Я тут саме про тебе думала.

- Справді?

- Так.

- І що ж такого ти про мене думала? – з цікавістю запитав він.

Посміхаюся ширше.

- Ти чув про благодійний бал?

- А як же. Я один із засновників, тому зобов’язаний бути присутнім там хочу того чи ні. До того ж мій ресторан буде постачати туди страви.

- Ох, це чудова новина, - мовляю на видиху. – Якщо ти там будеш, то… Можна дещо запитати?

- Ти хочеш дізнатися чи я запрошу тебе піти зі мною?

Мої щоки миттєво стають кольору помідорів і я притискаю до шкіри власну долоню щоб приховати свій сором.

- Так, якщо можна.

- Я думав про це. Насправді до твоєї появи у мене не було варіантів, але тепер є. Знаю ми знайомі не так добре, як хотілося б, але на бал сходити можна.

Ледь не заволавши від радощів, підстрибую на місці, швидко осмикую себе та озираюся навкруги чи ніхто не помітив приливу моїх несподіваних радощів.

- Дякую Романе, я з радістю піду з тобою.

- Дуже добре. Останнім часом я тільки те й робив, що займався приготуваннями. Через цей бал мене було доволі важко піймати в ресторані.

- О, я це помітила, - сміюся вголос і тут же моя посмішка сповзає з обличчя, коли в дверях з’явився Гектор. Як тільки він натрапив на мене очима, його погляд став важким та неймовірно пронизливим. Мені здалося, що Гектор в чомусь мене підозрює, але в чому знає тільки він.

- Романе…

- Так.

- Поговоримо пізніше? У мене виникли термінові справи.

- Гаразд, тому що в мене також є робота. Будемо на зв’язку, моя чарівна знайома.

Відключаю виклик і швидко прямую до Гектора, котрий саме наливав чашку кави, ще трохи і повна до самих країв.

- Гекторе, ти поясниш, що відбувається?

- Дивлячись про що ти кажеш, - не дивлячись на мене монотонно подав голос він.

- Чому ти весь ранок не зводиш з мене погляду? Ти дістав мене.

Гектор демонстративно відсьорбнув з чашки, причмокнув та видихнув носом повітря.

- Гарне фото в Інстаграмі? Сама робила чи наймала фотографа?

Незрозуміло моргаю.

- Що? Про яке…

Але Гектор перебиває мене і я починаю розуміти в чому справа.

- Вчора під твоїм останнім фото було 112 лайків, а сьогодні 224. Хто той красень на фото? Твій новий бойфренд чи так, просто знайомий?

- Я… - шоковано моргаю. – Ти слідкуєш за моїм профілем?

- Зовсім ні. Робити більше нічого, - невдоволено пробурмотів він і відвернувся геть, але я стіною виростаю перед його обличчям.