10.2

АННА

Через декілька хвилин Влада увійшла до кухні і Оскар відразу випрямив спину та встав з місця.

- Знайомся це моя подруга Анна. Анно це Оскар.

- Дуже приємно, - подаю йому свою руку.

- Згоден.

Влада доброзичливо запропонувала мені сісти на стілець.

- Ми будемо говорити прямо тут? – нерішуче запитую.

- Оскара не варто боятися. Ми будемо говорити при ньому, він людина котрій я довіряю і секретів у мене від нього не буде, - вперто озвучила свою позицію Влада.

- Яка легковажність, - бурчу собі під носа але мене всі чують.

Оскар витер об себе спітнілі долоні.

- Анна права, нічого мені підслуховувати ваші балачки.

- Е ні, не говори дурниць! Ми на моїй території, тому і правила тут діють мої, - хмикнула Влада.

- Гаразд, - даю свою згоду і сідаю на стілець. – Ти не проти якщо я вкраду в тебе один сирник? – запитую в Оскара, а він лише сміється.

Влада розсміялася.

- Не знаю які на смак, готую їх вперше.

- Сирники чи взагалі до плити стала вперше? – саркастично мовляю не приховуючи веселий блиск в очах.

- До плити, - ще гучніше розсміялася Влада і обійняла мене за плечі. – Давай розповідай, що в тебе сталося. Я згораю від нетерпіння.

Пережовуючи сирники я енергійно розповіла Владі про інцидент з квітами, що стався вчора. Подруга задумливо підставила під голову лікті і дивилася в одну точку на столі. Не впускаючи жодних подробиць, передаю їй кожне слово.

- Якщо відкинути здоровий глузд і уявити якусь неземну хвилю, то в теорії може бути таке, що саме Гектор подарував тобі троянди?

- А я звідки знаю? – обурено говорю.

- Ти з ним працюєш, а не я, - потиснула плечами Влада. – Оскаре, а ти що на це скажеш? Дарував Гектор Анні квіти чи ні?

- Я думаю, що він просто хоче привернути до себе твою увагу. Можливо останнім часом ти його не помічала чи щось таке.

Не стримую голосного сміху.

- Я і Гектор працюємо в одному кабінеті весь час. Як я можу його не помічати? Але він припинив помічати мене, коли я виразила свою здогадку.

Тепер вже розсміявся Оскар.

- Навіть якщо то був він, ти принизила його прямо перед Арсеном. Аби Гектор не дарував тобі квіти, його реакція була б нульовою, а тепер він на тебе ще й образився, що в теорії чітко доказує чого причетність.

- І він точно знав скільки в букеті квітів, - миттєво підхопила Влада.

- Точно, - підняв пальця вгору Оскар.

Активно кручу головою зі сторони в сторону.

- Гектор ненавидить мене з першого дня, так навіщо йому дарувати мені квіти?

Оскар запив рештки сирників соком і мовив:

- Все просто: він закоханий в тебе, але ти була одружена, що й заважало йому підібратися до тебе ближче.

- Але на той час Гектор не знав, що я вже розлучилася. Я сказала про це після того, як побачила букет на своєму столі.

Оскар задумливо поглянув на мене.

- Ти впевнена в тому, що він не знав?

Напевне сумнів відобразився в моїх очах, тому що він раптом мовив:

- Отож. Віктор та Гектор товаришували? Чи може бути таке, що Віктор розповів йому про розлучення?

- Вони знали одне одного, але близькими товаришами ніколи не були, - негативно кручу головою.

- Звідки тобі знати? – багатозначно поглянув на мене Оскар і допив рештки соку. – Мені час збиратися на роботу.

Влада миттєво вскочила з місця і дістала з шухляди запасні ключі від дверей до будинку та дверей до квартири.

- Оскаре візьми ключі.

Коли Влада повернулася назад за стіл, я виразно дивлюся на неї.

- І що значить твій погляд? – усміхнулася Влада.

- Скажи, що Оскар просто переночував у тебе, - говорю понизивши голос до пошепки.

- Оскар переїхав до мене жити. Вважай, що я взяла квартиранта, сам Оскар себе ним і вважає, але у мене інша думка на цей рахунок. Він дійсно мені подобається Анно і сподіваюся, що з плином часу ми станемо невід’ємною частинкою одне одного, - теж пошепки відповіла вона.

- Владо ти говориш, як божевільна. Навіщо ти прийняла його до себе?

- А чому б і ні? – незворушно повела плечем та.

- Не треба було цього робити.

- Дякую мамо, але я доросла дівчинка, - із левиною долею сарказму подала голос Влада. – Краще скажи як там справи у твого Романа.

- Не переводь стрілки Владо, ти думаєш я не розумію, що ти робиш? – трохи підвищую тон і помічаю, як подруга хмуриться.

В коридорі почувся шурхіт.

- Говори тихіше будь ласка, Оскар може все почути, а я не хочу щоб він тримав на мене образу. Ти не знаєш, але його товариш вигнав Оскара із квартири прямо в дощ. Бідолашному не було куди й піти, тому він завітав до мене.