Розділ 8

ОСКАР

Робочі будні для Оскара ставали дедалі важчі, але стиснувши зуби, хлопець продовжував працювати на повну не збавляючи темп. День тільки-но почався, а йому вже хотілося піти додому щоб добре відпочити. Він постійно думав, що інші робітники теж розділяють його думку, але вирішив не підіймати цю тему на людях.

- Оскаре! – покликав Ігнат Давидович - шеф, стоячи на порозі свого офісу. – Зайди до мене, - доволі непривітно мовив він і зник за дверима приміщення.

Коля повернувся до хлопця і співчутливо поплескав по плечу.

- Бажаю удачі. Схоже бос сьогодні в поганому настрої.

- А коли в нього буває хороший настрій, - швидше констатував чим запитав Оскар.

- До речі, ти знайшов квартиру? – вирішив запитати Коля, примруживши очі від пилу, який приніс йому в обличчя суховій.

- Саме в пошуках, - збрехав Оскар. Точно квартира! І як він міг забути? – Я пішов.

- Давай.

Знявши з рук роботі рукавиці, Оскар повільною ходою попрямував в саме жерло вулкану, який як здавалося йому вибухне прямо сьогодні. Спершу постукав і відчинив двері, зайшов. Після жаркої вулиці, приміщення офісу огорнуло приємною прохолодою, під стелею працював кондиціонер.

- Ігнате Давидовичу, викликали?

Бос підняв очі від паперів і вказав рукою на стілець.

- Сідай.

Слухняно виконавши наказ, Оскар мовчки очікував свого вироку. Свідомість так і кричала про небезпеку. Нарешті відклавши документи в сторону, Ігнат переплів пальці у замок та серйозно поглянув на хлопця.

- Я бачу, що ти сумлінно виконуєш свою роботу, я справді можу сказати, що задоволений тобою, але мене все ще хвилює твоє кримінальне минуле, - на останніх двох словах Ігнат понизив голос до зловісних пошепків.

Оскар смикнувся трохи здіймаючи підборіддя.

- Запевняю вас Ігнате Давидовичу, вам немає про що хвилюватися.

- Хлопці нічого про тебе не знають і не думай їм говорити, зрозумів? Мені не потрібен бунт на кораблі, а хороші працівники на вагу золота. Сподіваюся, що ти мене не підведеш. Я от до чого веду: від тепер ти будеш головним над всіма іншими. Ти дійсно заслужив це підвищення. В тобі є всі якості лідера: цілеспрямованість, бойовий дух і на тебе можна покластися. Відтепер твій щоденний оклад буде становити тисячу гривень, а там подивимося, може й більше. Ти все зрозумів? Питання є?

Оскар ковтнув та облизав миттєво пересохлі губи, в очі наче піску насипали. Він не міг повірити в те, що зараз почув. Це не сон?

- Ви справді мене підвищили? Навіть не знаю, що сказати. Дякую, я дійсно приємно здивований.

- Не поспішай радіти: вища посада – більша відповідальність, - без емоцій мовив Ігнат. – А тепер до головних справ. Сьогодні привезуть тону червоної цегли, потрібно все вигрузити та перенести на склад. Цемент прибуде приблизно о п’ятій вечора. Зараз бери чотирьох хлопців і рушайте разом на об’єкт класти плити, ти повинен проконтролювати роботу, а по закінченню дня відрапортувати переді мною.

- Добре, я зрозумів, - кивнув Оскар.

- Тоді ти вільний, - недбало подав голос Ігнат і розвернув перед собою сьогоднішній випуск газети.

На радощах Оскар ледь не розцілував Колю, котрий здивовано поглянув на товариша.

- Ти повернувся веселий, радий, що ти вижив. Що від тебе хотів Ігнат?

- Мене підвищили, тепер я прораб.

- Та ти що, ну нічого ж собі! Вітаю, - Коля обійняв Оскара щосили постукавши долонею по спині.

Оскар трохи зніяковів від привітань друга.

- А я вже боявся, що мене збираються звільнити.

- Якщо чесно, то я також не розраховував на хороші новини, - зізнався Коля, розвернувся до хлопців і голосно мовив, - Хлопці Оскара підвищили до прораба!

Звідусіль донеслись схвальні вигуки, дехто кепсько поплескав у долоні. На Оскара буквально налетіли з привітаннями його колеги.

- Дякую хлопці, - мовив ще дужче зніяковівши. Радощам не було меж і він зовсім не міг повірити у свою удачу. Давно Оскар не відчував нічого подібного, це відчуття майже стерлося з його свідомості за той час, що він перебував за гратами.

- Оскаре, можна тебе на хвилинку? – підійшов до нього один з працівників.

- Що сталося?

- Що це за символи на блочних плитах?

Спочатку Оскар затримав погляд на тих самих символах, а потім його брови повільно полізли вгору.

- Це жарт?

- Ти про що? – незрозуміло кліпнув очима працівник.

- Хлопці скільки вам років? Ви старші за мене не менше чим на десять років і запитуєте таку нісенітницю? Ці символи – це римські цифри. Тут написано двадцять два.

***

Після важкого робочого будня, Оскар купив газету і вирішив пошукати житло. Сьогодні була п’ятниця, а це значить, що майбутні два вихідних він повинен провести з користю для себе.

Господиня першої квартири дуже полюбляла котів, у неї їх було шістнадцять штут і всі чоловічої статі.