5.2

***

Штовхнувши двері, Влада обернулася до Оскара і приклала вказівного пальця до своїх губ.

- Тссс, не хочу щоб сусіди почули шум, - пошепки мовила пропускаючи хлопця вперед.

Оскар ступив до темної квартири і зупинився. Світло спалахнуло несподівано яскраво, тому довелося примружити очі. Квартира виглядала дорого та розкішно. Шафи з книгами під однією стіною, а довгий диван на протилежній. Під вікном розмістився музикальний інструмент, помітивши його Оскар відразу пішов в тому напрямку.

- Фортепіано? – відкрив кришку та завмерлим поглядом вдивлявся на клавіші. – Ти вмієш грати?

- Насправді ні, воно стоїть тут для краси – перлина мого інтер’єру. Це подарунок від батька, - безтурботно мовила вона знімаючи туфлі на шпильці.

Хитнувши головою, Оскар натиснув декілька клавіш, що злилися в коротку приємну мелодію і прибрав руку.

- Ого, а в тебе талант. Зіграєш щось для мене? – вона обережною грайливою ходою опинилася поряд із Оскаром.

- Ні. Насправді я не дуже добре вмію грати. Вибач, - почервонів він.

- Немає чого соромитися, тут окрім нас двох більше нікого немає. Ти можеш влаштувати концерт тільки для одного слухача. Будь ласка Оскаре не будь таким сором’язливим. Зіграй.

- Ні, я не можу, - одним коротким рухом він закрив кришку і відійшов від фортепіано подалі. – Я грав багато років тому, це вже в минулому.

- Гаразд, - зовсім розчаровано протягла вона.

Оскар підійшов до шафи з книгами і пройшовся по назвах.

- Тут багато книг по кулінарії, ти повар за спеціальністю?

- Насправді я не вмію готувати, - розсміялася прямо в нього за спиною вона, Оскар відчув її теплий подих на своїй шиї і розвернувся до Влади.

- Ти не граєш на фортепіано, але воно в тебе є. Ти не готуєш, але тримаєш цілу шафу з кулінарними рецептами. Навіщо? – здивовано підняв брови він.

Влада розсміялася.

- Ти можеш зрозуміти людину, якщо ближче познайомишся з нею.

Оскар моргнув.

- Наскільки ближче?

- Максимально близько, - прошепотіла вона і взяла його за руку. – Якщо ти звісно цього хочеш.

- Можливо, - невпевнено подав голос він.

Влада міцніше стиснула його руку, а вільною провела по вилиці і зупинилася доторкнувшись до його губ. Оскар задихав дещо важче і це не приховалося від неї, Влада посміхнулася. Наступної миті вона вже стягувала з нього футболку, а Оскар в свою чергу не опирався її діям.

- Мені подобається те, що я бачу, - захоплено протягла вона, проводячи рукою по його кубиках пресу, швидко перемістивши долоні на його плечі і провела вздовж рук до низу.

Відчувши, що в роті миттєво стало сухо, Оскар прочистив горло.

- В тебе є щось випити?

- Звичайно, - бадьоро мовила вона. – На кухні є пляшка червоного вина. Відкрити?

- Так.

Доки Влада возилася з пляшкою Оскар сів на зручний диван та намагався заспокоїти тремтяче тіло. Ця близькість лякала його і водночас зривала дах (в хорошому сенсі), але він не був до неї готовим.

- Це твоя квартира?! – крикнув щоб вона почула.

- Все вірно, а що?

- Просто цікавлюсь. І ти живеш тут сама?

- Так, - у вітальні з’явилася Влада з пляшко та двома келихами. Сіла на диван поряд із Оскаром і швидко наповнила келихи до половини. - Тобі пощастило зустріти мене.

- Справді?

- Таких, як я більше немає, і хто б там що не говорив, - схилила голову набік вона.

- Таких як я теж більше немає, - смикнув плечем Оскар, коли Влада подала один з келихів йому.

- За знайомство.

- Згоден. За знайомство.

Оскар ледь вином не подавився, коли відставивши келиха в сторону, рука Влади опинилася зовсім близько до його ширінки. Хлопець напружився всім тілом. А Влада тим часом не гаяла часу, енергійно розстібала ремінь на його штанях. Підвелася і продовжуючи розстібати блискавку, сіла прямо на хлопця.

- Ти занадто напружений, розслабся.

Оскар вдихнув глибше, а Влада проклала доріжку із поцілунків на його шиї і нижче до грудей.

- Бачу, що ти мене хочеш і відчуваю це. Чоловікам важко приховати збудженість, правда?

- Угу, - тільки й зміг пробурчати він, підхопив Владу однією рукою за стегно, іншу поклав на поясницю і різким рухом опинився над нею, тепер Влада лежала спиною на дивані і дивилася йому в очі.

- Ого, а ти скажений, - із захватом тільки й змогла видавити вона перед тим, як його губи палко накрили її.

Влада буквально задихалася від його нестримного поцілунку і відчувала, як сильні чоловічі руки стискають її стегна та нетерпляче задирають їй сукню вже діставшись до спідньої білизни. Поштовхи Оскара були доволі жорсткими та грубими, але Владу все влаштовувало і дівчина отримувала повну насолоду від всього процесу. Але дуже швидко хлопець повалився поряд із нею на дивані із заплющеними очима. Влада усміхнено провела долонею по його шкірі і лягла щокою на його груди.