Розділ 2

ВЛАДА

«Помах крила метелика,

спричиняє ураган на іншому кінці світу». Теорія хаосу

Дзвінкий сміх розлітався на весь зал, а десь в недрах міста сходив від люті черговий прихильник, - ось як можна було описати поведінку Владислави, котра пожирала чоловічі серця на сніданок, обід та вечерю. Вона була з тих жінок, котрі виділяються із натовпу, навіть якщо буде одягнена, як сіра миша. Чоловіки обертаються їй вслід, а жінки із заздрощами тихо ненавидять. Владу ніколи нічого не лякало, вона була сміливою дівчиною, що завжди долає перешкоди. Я завжди розпізнавала аромат її парфумів, коли подруга опинялась десь поряд: ноти малини та ванілі я ні з чим не переплутаю.

- Від тебе йде якийсь особливий шарм змішаний із магічним тяжінням. Хто ти: янгол, що спустився з небес чи лісова німфа, котра ненароком вирішила завітати у місто? – шепотіла на вухо солодким тоном чергова жертва. Про те, що чоловік опинився по самі вуха в павутині, котру так старанно розвісила Влада, він навіть не підозрював. Спочатку пастка, а потім бенкет.

- А ти спробуй здогадатися сам, - не менш солодко протягла у відповідь вона.

- Яким чином?

- Просто поглянь мені в очі і ти знайдеш відповідь, - підняла куточки губ в усмішці Влада. – Спробуй, у тебе все вийде.

Чоловік без тіні сумніву зазирнув у блакитні, наче води моря, очі. Його погляд був стійким пронизливим та чаруючим, але ті чари зовсім не діяли на Владу, вона лише думала, як витягти з його гаманця побільше грошей щоб не платити самій. Ресторан в котрому вони зараз знаходились, не був дешевим.

- Я не екстрасенс щоб розпізнавати такі речі, - нарешті здався він і трохи сором’язливо усміхнувся.

- Тобі не потрібні екстрасенсорні здібності, просто включи трохи уяви, - її очі заблищали чаруючими вогниками у світлі ламп, коли вона змінила нахил голови і чоловік захоплено затамував подих, наче під дією гіпнозу.

- Блакить твоїх очей топить мене в собі, - на видиху зізнався він, важко відірвав погляд та опустив очі.

- Ти проти?

Чоловік різко стрепенувся, наче після несподіваного пробудження, після чого знову зіткнувся з неймовірною блакиттю.

- Я тільки за.

Наступної миті Влада прилинула до чоловіка в палкому, але дещо стриманому поцілунку. Грайливі пальчики пройшлися по його світлому волоссю, повністю занурившись в нього. Пихата та жорстока по відношенню до чоловіків, вона завжди отримувала те чого хотіла.

- Навіщо ти це робиш? – важко дихаючи їй в губи, ледь вимовив він. Влада помітила, що чоловік сп’янів без алкоголю і широко посміхнулась.

- Роблю що?

- Зводиш мене з розуму.

Невинно кліпаючи очима, дівчина опустила очі на свій мобільний, - звук вхідного повідомлення змусив її відволіктись, але наступної миті вираз обличчя Влади різко змінився на протилежний. Посмішка повільно сповзла з лялькового обличчя, в погляді відобразився переполох, а рум’яні щоки набули сірого відтінку.

Швидку зміну в настрої миттєво помітив новий прихильник і Влада відчула, як його тепла долоня чуттєво стиснула її заледенілі пальці. Схоже настрій Влади передався і йому, тому що коли вона підняла очі, то побачила в його погляді неприховане занепокоєння.

- Що з тобою? – запитав чоловік старанно зазираючи Владі в обличчя, котре вона намагалася сховати від нього відвертаючись.

- Мені… Мені треба йти… Вибач, що так вийшло, але… - Влада замовкла, в грудях почало колоти від шаленого стуку серця, дівчина відчувала його відголоски десь в області горла.

- Про що ти говориш? – відразу насупився він. – Ми щойно познайомились, а ти вже хочеш від мене втекти?

Кинувши на нього переляканий погляд, Влада нерішуче піднялася з місця.

- Нічого не вийде, мені справді дуже шкода, - швидко пробурмотіла вона, посмішка більше не з’являлася на її обличчі.

Чоловік вскочив разом з нею.

- Можливо я можу чимось допомогти? – зробив останню спробу втримати її біля себе.

- Боюсь ти нічим мені не допоможеш, але дякую за пропозицію, - сказавши це Влада попрямувала до жіночої вбиральні, пришвидшуючи темп з кожним кроком. Чоловік повністю розгублений так і залишився стояти біля столу, за яким ще декілька хвилин тому Влада дарувала йому свою дорогоцінну увагу.

Ледь не підвернувши ногу на височенних підборах, Влада болюче стиснула зуби, щільно причинила за собою двері, - добре у вбиральні нікого не було. Діставшись білосніжних раковин, сперлася руками на одну із них та поглянула у дзеркало на власне відображення: гарна, як завжди, але страх на обличчі їй дійсно був…

- «Тобі дуже личить страх. Ти стаєш більш привабливою і такою беззахисною…»

Влада з викриком відігнала проклятий спогад геть, що без дозволу оволодів свідомістю, притиснула руки до скронь і з силою натиснула на голову, примружуючи очі по максимуму. Тремтячими руками дістала телефон і ледь не впустивши його на підлогу, натиснула номер.

- Анно?

- Що таке Владко? У мене немає настрою на розмови, - стомлено подаю голос у слухавку.