1.3

Хто б сумнівався. Це могла бути тільки одна людина. На моєму обличчі відображається звична мені емоція: огида.

Брязкіт ключів об двері, які щойно відчинилися і в щілину просунулося задоволене обличчя мого сусіда із квартири навпроти, Гени. Через секунду він повністю опинився на сходовому майданчику. Футболка, що колись була білою мала тепер сірий колір із чіткими жовтими плямами від поту в області пахв. Пахло від нього точно так само, в носа чітко вдарили аромати алкоголю, поту та ще чогось, здається так тхнуть невипрані носки, але носків на ньому не було.

- Ви тільки-но погляньте хто прийшла додому, моя красунечка Анна. Кицю ти повинна зайти до мене в гості, я особисто тебе запрошую, - солодко промуркотів він охриплим від щоденного вживання спиртних напоїв, голосом.

- І тобі привіт Гено. Вибач, але можливо іншим разом, настрій у мене кепський, - намагаюся говорити стримано та ввічливо щоб не провокувати сусіда-алкоголіка на пряму агресію.

Гена велично випрямився в спині тим самим виставивши живіт вперед, однією рукою він сперся на одвірок ліктем, а іншу руку демонстративно поклав на подертий пояс від своїх штанів.

- Ти завжди так говориш. Про обіцяні тобою візити в інші рази, я від тебе наслухався вдосталь, скажи мені краще щось новеньке, щось приємне, те що мене потішить кицю моя.

- Гено давай поспілкуємося іншим разом, сьогодні справді не підходящий час, - стомлено мовляю.

Як же мене дістав цей недотепа, який постійно стежить за мною через вічко в дверях, коли я виходжу з дому та повертаюсь назад. Здається за своїми дверима Гена й спить щоб не пропустити моменту побачити мене, вискочити з квартири та кудись приліпити свої дві копійки, що мені й даром не потрібні.

- Не розчаровуй мене Анночко, я ж до себе з усією душею…

- Гено годі! – різко але терпляче обриваю його. – Я не хочу нічого слухати, в мене був жахливий вечір і взагалі… я хочу спати!

- А що в тебе сталося? Невже мою кицю хтось образив? – зобразив жалісливе обличчя він. – Зайди до мене, розкажи про все. Я той хто вислухає і зрозуміє тебе.

На мить знову закочую очі опустивши обличчя так щоб сусід нічого непомітив і різко підіймаю на нього очі.

- Гено приємних тобі сновидінь, а мені треба нарешті потрапити в свою квартиру, прийняти душ щоб змити власні негаразди сьогоднішнього дня та провалитися в сон.

- Хочеш я помию тобі спинку? – доволі енергійно відреагував він.

- Дякую Гено, але не треба, я впораюсь сама, - відвертаюся швидко повернувши ключа в замку, але не встигаю відкрити двері тому що наступні слова мого сусіда змушують мене завмерти.

- А я бачив твого чоловіка і був він не один! – гордовито полетіло мені в спину.

Мої очі не мокріють, а пересихають і я починаю часто моргати щоб зникло неприємне відчуття. Повертаюся, примружено дивлячись на нього.

- Ти бачив Віктора? Яка дивина, адже він теж проживає в цьому будинку, - саркастично мовляю майже крізь зуби.

Гена багатозначно пограв бровами і я не стримуюсь від злості.

- Що? – невдоволено перепитую на його жест.

Він склав руки на грудях та почав демонстративно розглядати свої нігті.

- Гено, о котрій годині ти його бачив і з ким був Віктор? Вони зараз в квартирі?

Сусід мовчав, припинив роздивлятися нігті і тепер уважно вивчав стіну справа від нього, ніби там було те, що могло зацікавити.

- Гено! – не витримую та підвищую голос, розвертаюся щоб відкрити двері.

- Віктора немає вдома, - голос Гени прозвучав насмішливо.

- А де він? – знову впираю погляд в нього.

- Ти його дружина, ти і повинна знати де і з ким носиться твій чоловік, - беззаперечно видав він. - А я тобі більше нічого не скажу.

Не розумію як, але опиняюся поряд з Геною за долю секунди і ледь не торкаюся своїми губами його губ.

- Гено ти зараз же мені все розкажеш.

Вираз задоволеного кота буквально розплився на фізіономії сусіда. Його долоня лягла на мої сідниці і через секунду він смачно ляснув мене, від несподіванки я навіть підскочила, обурено дивлячись на нього.

- Моя солоденька, - тяжко видихнув обдаючи моє обличчя смердючим перегаром, від чого мене ледь не знудило. Тому щоб не сталася така ситуація, різко вивільняюсь із його рук та відскакую на декілька кроків.

- Більше ніколи не простягай до мене свої руки, я не дозволяла тобі, - тицяю своїм пальцем напроти його носу.

Гена примирливо підняв долоні і мовив:

- Я все розповім, якщо ти зайдеш до мене, - відступивши на крок в сторону, сусід зробив реверанс пропонуючи завітати до його квартири.

Гидливо жую нижню губу та роблю ще один крок назад.

- Знаєш Гено, не треба. Не так вже й важливо почути те, що ти скажеш. Мені давно начхати, - мовляю і роблю крок до своєї квартири.

- Почекай! – різко зупинив мене він схопивши за лікоть, але швидко прибрав руку під моїм палаючим поглядом. – Віктор був з якоюсь дівчиною, думаю приблизно років вісімнадцяти. Гарна, я б теж від такої не відмовився, - мрійливо протягнув він.