17.

Андріан опустив кришку ноутбука й уперся лобом у зчеплені в замок пальці. Настільний годинник показував четверту ранку. Очі пекли від безперервної роботи з фінансовими звітами, а втома опадала на плечі важким вантажем. Проте замість того, щоб одразу піти до своєї спальні, він навшпиньках рушив темним коридором у бік гостьових апартаментів.

Він зупинився біля дверей кімнати Джеймса. Всередині вирувала тривога, яка наростала відколи друг переступив поріг його будинку. На прохання самого Джеймса, Андріан зціпив зуби й не порушував теми його хвороби. Але вдавати, ніби все в абсолютному порядку, коли твій найкращий друг схожий на живого мерця, було аж надто складно.

Андріан завмер, нахилився й приклав вухо до дерев'яного полотна, намагаючись уловити хоч якісь звуки — подих, кашель чи шурхіт ковдри.

У цей момент чиясь долоня важко опустилася йому на плече.

Андріан підскочив на місці, здригнувшись усім тілом, і різко розвернувся.

Поруч стояв Джеймс. У темряві коридору його посмішка здавалася дещо… зловісною.

— І що ж ти намагався почути? — підозріло примружуючись, поцікавився Джеймс.

Андріан відчув, як його щоки спалахнули від сорому. Він відступив на крок, поправляючи дужки окулярів, і, не знайшовши кращої відповіді, випалив:

— Та перевіряв... чи ти взагалі ще живий.

Джеймс тихо, але щиро розсміявся, похитавши головою. А раптом вираз його обличчя став серйозним. Він подивився на Андріана з глибокою, мовчазною вдячністю.

— Дякую тобі, — тихо мовив Джеймс. — Дякую, що не акцентуєш увагу на моєму стані перед іншими. Не робиш із мене кришталеву вазу. Повір, я почуваюся чудово.

Андріан оглянув його бліді, запалі щоки й склав руки на грудях:

— Чудово? Та ти блідий, як Граф Дракула після тижневої дієти. Я тебе дуже прошу: не розгулюй уночі по другому поверху. Не треба лякати Вероніку, вагітній жінці зараз тільки переляків не вистачало.

— А вона й не злякалася, — легко парирував Джеймс. — Ми, взагалі-то, щойно розійшлися. Спілкувалися в саду біля спортивного майданчика. — Вона мені сподобалася. Дуже приємна дівчина. Виглядає трохи втомленою й розгубленою через усе, що відбувається, але з нею неймовірно легко й цікаво говорити.

Андріан мовчав секунду, а потім тихо видихнув:

— Мені вона теж давно імпонує. Вона розумна, надійна і дуже відповідальна. Я насправді радий, що добре знаю маму своєї майбутньої дитини. Це позбавляє від багатьох несподіванок.

Джеймс уважно подивився на нього, нахиливши голову набік:

— А ти не думав про те, щоб... спробувати побудувати з нею справжні стосунки? Ну, сам поміркуй: спільна дитина — це найкращий привід. Ви могли б стати нормальною, повноцінною сім'єю.

Андріан гірко посміхнувся й похитав головою:

— Не знаю, Джеймсе. Чесно — не знаю. У мене досі залишається цей огидний, гіркий осад після розлучення. Я занадто добре пам'ятаю, як це — довіряти жінці, а потім збирати себе по шматочках. Не хочу переживати це знову. Та й навіщо ризикувати, коли все й так непогано складається?

— Не всі жінки такі, як твоя колишня, Андріане, — м'яко зауважив Джеймс. — І ти це знаєш.

— Все, Джеймсе, досить, — сухо відрізав Андріан, даючи зрозуміти, що тема закрита. — Йди спати. 

— Добраніч, — посміхнувся друг. — І ще… Не хвилюйся за мене. Я дісно в нормі. 

— А коли будуть результати аналізів? 

— За тиждень.

— Молитиму Бога, щоб вони були позитивними…

— Ти ж не віриш у Бога. 

— Заради тебе доведеться повірити, — дещо приречено зітхнув Андріан. — Добраніч, Джеймсе.

Він повільно покрокував до своєї спальні. У тиші довгого коридору його думки мимовільно повернулися до Вероніки.

Він сприймав її як дивовижне поєднання тендітності та залізної внутрішньої сили. Попри токсикоз, переїзд і хаос у житті, вона не влаштовувала сцен, трималася гідно, а роботі залишалася професіоналом. Андріану навіть подобалося грати з нею цей «таємний роман» у компанії. Було в цьому щось... живе. Захопливе.

«А що, як запросити її на справжнє побачення?» — раптом виринула зрадницька думка. Не задля вистави для колег, а для того, щоб пізнати її краще. Але тут же Андріан потрусив головою, щоб позбутися цієї дурнуватої ідеї. Він занадто довго чекав на цю дитину, і не хоче, щоб недолуга романтика зіпсувала стосунки з її матір’ю.