6.

Вероніка слухняно опустилася в крісло, з усіх сил намагаючись повернути обличчю звичну корпоративну маску. Напруга в кімнаті зашкалювала, але вона була професіоналом. За роки роботи під керівництвом Андріана вона засвоїла одне важливе правило: найкращий захист у спілкуванні з цим чоловіком — це залізна логіка, холодний діловий тон і чіткі кордони. Жодних емоцій. Тільки факти й бізнес-стратегія.

Вона випрямила спину, склала руки в замок на столі й подивилася прямо в сірі, втомлені очі свого боса.

— Андріане, — її голос прозвучав дивно рівно, майже сухо, наче вона озвучувала квартальний звіт. — Жодного спільного плану дій у нас не буде. Ситуація складна, але вирішити її можна цілком раціонально. Юридично і фактично я — єдина мати цієї дитини, оскільки я не підписувала жодних контрактів про сурогатне материнство. Для мене ви — просто анонімний донор, чиє ім'я випадково стало відомим через халатність клініки.

Андріан злегка примружився, його тіло знову напружилося, але Вероніка не дала йому вставити жодного слова.

— Пропоную наступне, — впевнено продовжила вона. — Ми обоє вдаємо, що цього інциденту не було. Ви, якщо так прагнете мати спадкоємця, звернетеся до іншої клініки, де створять новий ембріон, і сурогатна матір виносить вам дитину, як ви й планували з самого початку. Я ж народжу і вирощу свого малюка самостійно. Звісно, на роботі виникне певна незручність. Тому після декретної відпустки я готова перевестися до нашого філіалу в Лос-Анджелесі або очолити інший департамент, щоб ми взагалі не перетиналися по роботі. Всі сторони будуть задоволені.

Вероніка замовкла, вважаючи свій план ідеальним. Але реакція Андріана виявилася зовсім не такою, на яку вона розраховувала.

Його обличчя наче закам'яніло, а в очах спалахнув небезпечний, темний вогонь. Він знову підвівся, засунув руки в кишені штанів і почав міряти конференц-залу важкими кроками. Такий розклад йому геть не сподобався. Сама думка про те, що його дитина, ростиме без нього й називатиме батьком когось іншого (або не називатиме нікого), здавалася йому абсурдною та неприйнятною.

Андріан зупинився прямо навпроти неї. Його постать буквально нависала над столом, випромінюючи владу й тиск.

— Ти пропонуєш мені вдати, що моєї дитини не існує, Вероніко? — його глибокий баритон став тихим і небезпечно вібрував. — Ти погано мене знаєш, якщо думаєш, що я відмовлюся від власної крові. У мене є інша пропозиція. Раціональніша.

Він сперся долонями об стіл, наближаючи своє обличчя до її обличчя.

— Оскільки ти все одно вже вагітна цим ембріоном, то просто виконаєш роль сурогатної матері. Після народження ти віддаєш дитину мені. Натомість я повністю забезпечую тебе до кінця життя. Клініка виплатить тобі компенсацію, але я особисто потрою цю суму. Ти отримаєш стільки грошей, що зможеш ніколи більше не працювати. А якщо кар'єра для тебе важлива — ти отримаєш місце старшого віцепрезидента компанії та частку в акціях «Apex Media» одразу після пологів. Я пропоную тобі золотий контракт. Лише назви свою ціну.

Ці слова вдарили Вероніку під дих сильніше, ніж новина про помилку лаборанта. На секунду їй здалося, що вона недочула. Уся її ділова стриманість, увесь цей напускний професіоналізм миттєво випарувалися, поступившись місцем дикій, гарячій люті.

Вона схопилася з крісла, ледь не перекинувши його. Її обличчя палало від обурення, а пальці міцно стиснулися в кулаки.

— Назвати ціну?! — вигукнула вона, і її голос затремтів від глибокої образи. Вона геть забула про дотримання професійної дистанії з босом. — Ти пропонуєш мені... продати тобі мою дитину?! Ти що, взагалі позбавлений будь-яких людських почуттів, Андріане? Ти звик купувати компанії, інвесторів, підписувати контракти, але я — не твій черговий бізнес-проєкт!

Вона важко дихала, дивлячись на нього з сумішшю гніву та презирства. Кожна клітинка її тіла волала про несправедливість. Він бачив у ній лише інкубатор, який можна орендувати за хороші гроші та підвищення на роботі.

— Нізащо у світі, — чітко, карбуючи кожне слово, заявила Вероніка. — Твої брудні мільйони і твої посади мені не потрібні. Ця дитина росте в моєму тілі, вона частинка мене, і вона залишиться зі мною. Я не продам свого малюка. 

Андріан буквально застиг, приголомшений її словами. На його обличчі відобразився справжній шок — очевидно, він уже дуже давно не чув слова «ні», особливо у відповідь на пропозицію, яка могла забезпечити людину на кілька життів уперед. На секунду його очі звузилися, а на вилицях заходили жорна. Вероніка навіть напружилася, чекаючи на вибух.

Але вибуху не сталося. Андріан заплющив очі, зробив глибокий, повільний вдих і видих, буквально змушуючи себе заспокоїтися. Коли він знову поглянув на неї, його погляд змінився. Лють зникла, поступившись місцем відчаю.

— Добре, — промовив він, і це слово далося йому з явними зусиллями, наче він переступав через власну гордість та ламав себе через коліно. — Давай інакше. Якщо ти категорично проти... є інший варіант. Ми можемо виховувати цю дитину разом. Як партнери. Рівноправні батьки.

Вероніка здивовано моргнула, не вірячи своїм вухам.

— Зрозумій мене, Вероніко, — Андріан зробив пів кроку вперед, і в його голосі вперше прозвучали щирі людські нотки, а не холодний тон бізнесмена. — Я дуже давно хотів цю дитину. Роками. І я просто не зможу спокійно жити, спати чи працювати, знаючи, що десь у цьому місті, чи взагалі на іншому кінці країни росте мій син або донька, а я навіть не можу обійняти її. Не позбавляй мене цього.

Ці слова застали Вероніку зненацька. Вона розгублено дивилася на свого зазвичай непроникного боса. Він дійсно давно хотів дитину? — промайнуло в її голові. Але чому ж тоді не завів раніше? Його покійна дружина не могла мати дітей через здоров'я? Чи, можливо, вона просто не хотіла зв'язувати себе материнством? Вероніка вперше в житті палко пошкодувала, що завжди ігнорувала офісні плітки в курилці та на кава-брейках. Зараз ці знання їй би дуже знадобилися, щоб зрозуміти, що насправді криється за цим несподіваним відчаєм залізного Андріана.