5.

Мовчання, що запанувало в конференц-залі після слів доктора, було настільки важким і густим, що його, здавалося, можна було різати ножем. Вероніка чула лише шалене калатання власного серця та монотонний шум дощу за вікном. Світ навколо стиснувся до розмірів цієї кімнати.

Вона не сміла підвести погляд на Андріана. Їй здавалося, що якщо вона зараз подивиться у його крижані сірі очі, то просто розплачеться від безсилля та паніки.

Андріан заговорив першим. Його голос, хоч і був пригніченим, звучав дивно спокійно, майже м'яко — зовсім не так, як на щоденних робочих нарадах.

— Вероніко, — він повільно підійшов ближче, але зупинився за два кроки, поважаючи її простір. — Будь ласка, дихай. Тобі не можна нервувати. Зроби глибокий вдих.

Вона слухняно вдихнула, хоча повітря здалося їй гарячим і сухим, як у пустелі.

— Мій адвокат уже тут, у коридорі, — продовжив Андріан, переводячи важкий, сповнений холодної люті погляд на головного лікаря. — Позов про кримінальну халатність, порушення медичних протоколів та завдання моральної шкоди вже готується. Ми знищимо цю установу.

Лікар, який під цим поглядом зсутулився ще сильніше, гарячково захитав головою. На його обличчі проступив справжній тваринний страх перед судом, який неминуче зруйнує його кар'єру і позбавить ліцензії.

— Панове... благаю, вислухайте мене, — швидко заговорив чоловік, витираючи спітніле чоло тремтячою рукою. — Ми розуміємо всю жахливість ситуації. Клініка «Генезис» готова піти на будь-які поступки, щоб загладити провину. Ми пропонуємо вам угоду. Ми виплатимо кожному з вас безпрецедентну компенсацію. Суму з сімома нулями! І... ми негайно все виправимо. Все буде так, наче цього прикрого інциденту ніколи не було.

Вероніка насупилася, відчуваючи, як у грудях починає закипати палке роздратування.

— Що ви маєте на увазі під «виправимо»? — різко запитала вона.

— Ми проведемо процедуру переривання вагітності, — єлейним голосом пояснив лікар, наче пропонував випити чашку чаю. — Абсолютно безболісно, найнадійнішими препаратами, під повним контролем наших найкращих фахівців. Вашому здоров'ю нічого не загрожуватиме. А за кілька місяців, коли ваш організм відновиться, ми безкоштовно проведемо повторне запліднення з ембріоном від обраного вами анонімного донора. Повністю за наш рахунок.

Ці слова подіяли на Вероніку як удар струмом. Вона підхопилася з крісла, миттєво забувши про своє заціпеніння перед Андріаном. Вся її сутність, материнський інстинкт, який прокинувся в ній лише вчора, повстали проти цієї цинічної пропозиції.

— Що?! — її голос дзвенів від гніву, а очі палали. — Перервати вагітність? Та як ви смієте пропонувати мені вбити мою дитину?!

Вона міцно притиснула долоні до живота, захищаючи малюка від усього світу і від цих людей у білих халатах, які бачили в її вагітності лише юридичну помилку.

— Мені байдуже до ваших протоколів! Мені байдуже, чий це ембріон і хто донор! — Вероніка важко дихала, дивлячись прямо в очі переляканому лікарю. Здавалося, її починало нудити. — Я — мати. Моє тіло прийняло це маля. Воно живе всередині мене, і я не дозволю жодному з вас навіть пальцем доторкнутися до моєї дитини! Вона народиться, і вона буде моєю!

Андріан, який до цього мовчки спостерігав за спалахом її гніву, раптом зробив крок уперед і став плечем до плеча з нею.

— Вона права, — твердо відрізав Андріан. — Ніякого переривання не буде.

Він подивився на Вероніку, і в його погляді на коротку мить промайнула дивна, майже болюча ніжність.

— Це і моя дитина, — тихо, але вагомо вимовив він, знову повертаючись до лікаря. — Моя рідна кров. І я ніколи, чуєте, ніколи не дозволю скривдити її лише тому, що її виношує не та жінка, яка планувалася спочатку. Вероніка народить цього малюка.

Доктор Харріс лише безпорадно відкривав і закривав рот, не знаючи, що відповісти на цей залізобетонний союз майбутніх батьків.

— Ось наші умови, — Андріан оперся руками об стіл, нависаючи над лікарем як грізний суддя. — Клініка забезпечить бездоганний, королівський супровід вагітності Вероніки. Найкращі медикаменти, найкращі лікарі, окрема палата, цілодобовий зв'язок. Ви будете пилинки з неї здувати. Кожен візит має проходити так, ніби від здоров'я цієї жінки та народження цієї дитини залежить доля всього людства.

Він зробив паузу, і його голос став тихішим, набуваючи смертельно небезпечних ноток.

— Якщо Вероніка поскаржиться бодай на один незручний погляд, на найменший дискомфорт чи затримку в прийомі — мій позов миттєво піде в суд. Я особисто подбаю про те, щоб вашу клініку стерли з лиця землі, ваше майно розпродали з молотка, а ви, докторе, провели решту своїх днів у федеральній тюрмі за халатність. Вам усе зрозуміло?

Лікар перелякано кивнув, його обличчя стало білим як папір.

— Так... звісно, як скажете. Все буде зроблено на найвищому рівні. Обіцяю...

— А тепер забирайтеся геть, — холодно наказав Андріан. — Нам з Веронікою треба поговорити.

Лікар практично вибіг з конференц-зали, тихо зачинивши за собою двері.

У кімнаті знову запала тиша, але тепер вона була іншою. Напруга між Веронікою та Андріаном змінилася взаємним усвідомленням того, що їхнє життя більше ніколи не буде таким, як раніше.

Андріан повільно повернувся до неї. Він глибоко зітхнув, провів рукою по обличчю, наче намагаючись змити втому, і вказав на крісло.

— Сідай, Вероніко. Тепер, коли цього ідіота немає... нам із тобою треба серйозно обговорити план наших подальших дій.