Сніг сріблиться на льодовій гірці,
В руках гарячий шоколад і по тростинці
Із неба падає лапатий сніг
Купиш на двері віночок-оберіг
З крамничок чутно "Щедрик" і "Jungle bels"
Верхівки на ялинках торкаються небес
Твоя рука в моїй — не відпускаєш ні на мить.
В повітрі - пряники, казка й мелодія у вись летить
Снігова скульптура — янгол, я зупиняюсь,
Ти щось шепочеш ніжно, і шарфик поправляєш
Світ зникає, лишаємося тільки ми,
І ти — мій теплий дім серед холодної зими.
Я схиляюся до тебе і час уповільнюється
Ти цілуєш мене у чоло, це саме те щастя про яке мріялося.
Між сніжинками й казковим світлом тихо кажеш: "Ти моє завжди"
Я посміхаюся: "Нам вдвох відкриті всі світи"
Я ніколи не буду вагатися у твоїй вірності
Хочеш я твоїм кольором буду?
Білим - кольором вічності.
29.04.2025
#1958 в Різне
#374 в Поезія
#7501 в Любовні романи
#1744 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 14.05.2025