У маленькій кімнаті пізній вечір застиг,
І між нами не буде ніколи інтриг.
Ти підходиш до мене, обіймаєш зі спини,
Руками ніжно описуєш всі мої згини.
Ти зазирнеш у мої очі, чекаючи віддачі,
Відчуєш на своїй шиї руку мою тремтячу.
Тобі вже більше, ніж собі, я довіряю,
Але так близько ще не підпускаю.
Я вдихаю повітря цієї кімнати, наповнене пристрастю,
І віддаюся рукам твоїм, що торкаються з ніжністю.
Сьогодні зруйную останню грань, що між нами лишилась —
Мов цукор у чаї, в теплі твоїх дотиків розчинилась.
Шкіра горить там, де ти легенько торкнувся,
Поцілунки і дотики — поглядом у вірності заприсягнувся.
Подихи сплітаються в єдину мелодію —
Цей вечір солодкий, гарячий — початок нової історії.
Щоб пізнати тебе всього, мені не вистачить вічності.
Хочеш, я твоїм кольором буду?
Фіолетовим — кольором пристрасті.
27.04.2025
#1860 в Різне
#354 в Поезія
#7410 в Любовні романи
#1743 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 14.05.2025