Вечір сповнений синього світла,
В повітрі твоя музика, дві чашки — звичка,
В месенджері прочитаю твоє "Сумую",
"Повертайся швидше" у відповідь надрукую.
Сяду край вікна, закутавшись у теплий плед,
В руках парує чай, а на столі пахучий мед.
Якою б не була між нами відстань —
Ми дивимось на одні зорі, що світять вічність.
Зателефонуєш мені по відео, щоб розказати, як пройшов твій день,
Хоч втомлений і сонний, та заспіваєш декілька пісень.
Твій хриплий голос звучить, ніби мурликання,
Наостанок прошепочеш: "Добраніч, кошеня."
Ще трішки посиджу, вдивляючись у синє небо,
Ляжу в ліжко, обійму ведмедика і уявлю тебе.
Мені наснився ти, потрапила у казку —
Так не хотіла прокидатися зранку.
Буду щодня чекати нашого єднання.
Хочеш, я твоїм кольором буду?
Синім — кольором смутку та чекання.
28.04.2025
#1659 в Різне
#302 в Поезія
#6681 в Любовні романи
#1556 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 14.05.2025