Хочеш я твоїм кольором буду?
Моє божевілля
Мчить по шосе твоя машина —
Здається, у шаленому режимі.
Без даху — над головою лише небо,
Захід сонця помаранчевий… те, що треба.
Музика на всю, а я сміюся, ніби трішки божевільна.
Руки до неба, вітер грається з волоссям — я вільна.
Ти періодично позираєш на мене, щоб не відриватися від дороги,
Несміливо, вагаючись, опускаєш долоню мені на ногу.
Думки сплітаються у голові сильніше:
Між нами дружба? Чи, можливо, вже щось більше?
Мої пальці переплелися із твоїми…
До біса дружбу — ми закохані і божевільні!
Ти зупинишся на схилі, з якого видно усе місто,
Накинеш плед на спину, до рук — гітару візьмеш, звісно.
А я покладу голову до тебе на плече —
І подорож ця змінить наше життя усе.
З тобою — і без алкоголю, ніби із похмілля.
Хочеш, я твоїм кольором буду?
Помаранчевим — кольором легкого божевілля.
22.04.2025
#1958 в Різне
#374 в Поезія
#7513 в Любовні романи
#1747 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 14.05.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
