Глава 24

Після закінчення робочого дня, я вже стою під дверима до офісу. 

На небі починає хмуриться. Темно-чорні хмари затягують його в свої обійми. А згодом і починається дощ, який супроводжується грімом та блискавками, які розсікають горизонт. 

Зливи я ніколи не боялася, але в середину будівлі все ж заходжу. Сідаю на диванчик біля дверей. 

Чекаю ще 10 хвилин. Двері ліфту нарешті відчиняються і з них виходить Мирослав, власною персоною. 

Нарешті. 

– Ходімо, – каже. 

До машини йдемо в абсолютній тиші. Коли підходимо до чорного Mercedes-Benz S-класу. Чоловік відчиняє мені двері. 

– Дякую, – промовляю ледь чутно. 

Від чого таке хвилювання? Хвилююся так ніби йду на страту. А можливо це через те, що доведеться не менше 30 хвилин, перебувати з чоловіком на одинці? 

Та ну, точно не через це. 

Ледь ми рушаюмо, звертаю увагу на руки які зараз лежать на рулі. В Мирослава довгі пальці, гарно виглядали б на фортепіано або на мені. 

Мої щоки заливаються рясним рум'янцем. 

Так-так, кудись не туди мене понесло. Щось зовсім не туди. Зберись. Хіба ти маєш право думати про боса в такому плані? Але ж я просто думаю, а не роблю так як Олена. Я ж не принижуюсь перед ним як остання.. Так, все. 

– Довго туди їхати? – вирішую все ж перервати нашу мовчанку. 

– Хвилин 20, не більше, – відповідає, – Так а яке особисте питання в тебе до Марата? 

– Нічого такого, – допитується ніби це має його хвилювати. 

– І все ж, – стоїть на своєму. Впертий. 

– Хочу запитати, чи можна розповісти Маші. Він я впевнена хоче це зробить. 

– І все? – зацікавлено, повертає голову в мій бік. 

– Так. 

– Він не захоче, – впевнено заявляє. 

– Звідки така впевненість? 

– Я добре знаю свого брата. 

Наші очі зустрічаються. Ці смарагдові очі настільки красиві, от як можна жити з такими очима? А ще я замітила, що вони змінюють свій відтінок, не знаю від чого це залежить, але це класно. 

Відводжу свої, не витримавши цього зорового контакту. І дивлюся в лобове скло. 

А чоловіка це схоже забавляє, адже його губ торкається усмішка. 

І що смішного, хочеться запитати. Але я стримуюся, ще таких проблем мені не вистачало.