Глава 19

Знаю, що завтра пошкудую, але вирішую, що пішки прогуляюся додому. Йти не менше години, але стан такий, що не хочеться за руль. 

Спочатку сльози все ж таки вийшло стримати. Але зараз, коли вітер прямо в лице, рідина котиться по щоках струйками. 

Чому, чому я плачу? Адже, він мені нічого не обіцяв. Яка ж я дурепа. На що взагалі розраховувала?  

Все ж якась краплинка надії на те, що Олена збрехала сидить в середині. Те що вона сказала, звучало досить дивно, але хіба цю дівчину можливо передбачити?

Проходячи автобусну зупинку, я почула характерне скавчання.

Собака? 

Я зайшла в середину, та побачила під лавкою коробку. 

Невже? 

Коли висунула коробку, побачила маленьке собаченя. Він був золотистого кольору з чорною спинкою, його очі зеленого кольору, в них можна потонути.. Такі схожі на..

– Маленьки, – я взяла його на руки, та зрозуміла, що

 це хлопчик, – хто тебе тут залишив?

По ньому було видно, що це породистий песик, та навіть якщо б він був не таким, хіба так можна з живою істотою. Бідненький.

Не довго думаючи, я вирішила забрати його з собою.

– Потрібно ще до зоомагазину зайти, – сказала я до песика. 

Ми з моїм новим другом зайшли до зоомагазину, та купили йому хороший корм, принаймні так сказала мила дівчина продавщиця. Також засоби гігієни, мисочку, повідець, та м'ячик. 

Коли ми нарешті прийшли додому, вимивши, я насипала песику їсти та налила води. 

– І як мені тебе назвати? – запиталася я, коли ми уже разом сиділи на дивані у вітальні, та дивилися фільм. – може Рекс? Та ні занадто банально, Сем? – по його реакції було зрозуміло, що йому не подобається. 

– Бафі, Люк, Лео, Лукас, Колін? – почала перераховувати варіанти я, але все не те, – Може Олівер, а?

Друг, трохи поворухнув носом і пішов спати. 

– Ніякої реакції? – з надією запитала, – тоді від тепер ти Олівер.

Я усміхнулася, та продовжила свій перегляд.

В висновку фільм виявився доволі цікавим. Тож додивився він на одному диханні. 

Вже зранку прокинулася я від дивного відчуття мокроти на нос, що відбувається? 

– Олі? – я відразу знайшла винуватця, мого пробудження. 

Коли подивилася на телефон, на годиннику було 05:50 

Розчаровано простогнавши, я зрозуміла, що ось і наслідки моєї доброти.