Глава 14

- Доброго, Катю. 

Я підійшла та сіла біля Мирослава. 

- У нас сьогодні багато роботи, тому приступимо. - сказав чоловік. 

Роботи і справді було багато. Коректування креслень, пророблення деталей. 

Пропрацювали ми близько 3 годин без перерв. Погода за вікном значно змінилася. Спочатку маленькі, а згодом і великі краплі скочувалися по склу вікна. 

Та і настрій мій як і погода за вікном все погіршувався та погіршувався. 

В мене все ніяк не виходило те що я хотіла, якби я не старалася, все не так. Раз за разом все гірше і гірше.

- Та чорт. 

Я закрила очі, та вдихнула на повні груди, це допомагає заспокоїтися. 

- Не виходить? - спокійно запитав чоловік. 

Я закрила долонями лице, та похитала головою. Якщо почну говорити, голос буде тремтіти. 

- Давай допоможу. - сказав, та не чекаючи моєї відповіді підсунувся ближче. 

Чомусь ця близькість мені дуже навіть подобається. Нехай йому грець, що зі мною коїться? 

Мирослав почав щось пояснювати, але я не можу сконцентруватися на роботі. Чомусь це стає все складніше і складніше. 

- Я цей.. піду.. провітрюся. - сказала я, та схопивши сумочку, буквально вилетіла з його кімнати. 

Ой-ой-ой щось, Катю, мені це не подобається. 

Я взяла навушники, та відправилася прогулятися під свіжим повітрям. Начхати, що там дощ.

А дощ на вулиці не маленький, здається він навіть посилився. Сподіваюся я не захворію. 

Гуляти під теплим дощем з улюбленою музикою - це ще та насолода. Але з часом стає прохолодно. 

Повертатися зовсім не хочеться, але і ось так прогулюватися теж не варіант. 

Напевно завтра я зляжу з температурою, але ми живемо моментом.

Усе-таки я вирішила повертатися, адже робота сама себе не доробить. Надіюсь начальник не буде мене відчитувати, я лише вирішила прогулятися після 3-х годин роботи без перерв. Хоч і без його дозволу на це, але ж я попередила. 

Я прийшла до нас з Машею в кімнату, як не дивно самої Маші там не було. Тому я швидко висушила волосся та переодягнулася в спортивний костюм сірого кольору. 

Вирішила, що просто напишу босу і запитаю, чи можна сьогодні попрацювати самій. 

М:"Звісно, щось сталося?"

К:"Трохи не добре себе почуваю" 

М:"Гаразд, на почті твоє завдання. Одужуй.''

Чудово, гарної мені роботи.

Пробачте, що так довго не було продовження, щось у мене немає натхнення. Постараюся робити частіше:)