14.2

- Торт тобі принесли?

- Напевно. Мене ж учора півдня вдома не було, а потім я повернулась пізно, всі спали. А коли прокинулась то вже нікого не було. То ж повідати просто нікому. То що сталось після того, як ми пішли?

- Нічого особливого. - відмахнулась подруга.

- Мене ти не обдуриш – я бачила як ви цілувались. Він привіз тебе до себе додому, а тепер ти боїшся йти в універ…тут щось складніше, докторе Ватсон. – Соня почервоніла. – Я тобі про всі свої пригоди розповідала. Твоя черга.

- Це ти у всьому винна. – заявила вона поставивши чашку на стіл. – Якби ти не заставила мене з ним танцювати, то нічого б не було!

- У вас щось було? В деталі посвятиш? – буденним тоном спитала я.

- Коли ми дотанцювали і повернулись, то не застали вас з Сашком. Костя жартував, що ви десь зажимаєтесь, але я в це не повірила. Ми зачекали ще трохи і коли ти не з’явилась, то я покликала офіціантку, щоб розрахуватись. Вона і віддала твою записку. Ти і не уявляєш, якою я була сердитою! Але сенсу телефонувати тобі не було. Костя запропонував лишитись ще трохи і пообіцяв відвезти мене додому. Ми випили ще по коктейлю, потанцювали. А потім зловивши таксі поїхали додому. Тільки як виявилось не до мого. Я не розчула, яку адресу він назвав, і як виявилось ми приїхали у незнайоме мені місце. Він розплатився і сказав, що грошей у нього більше нема, тільки вдома…

- От хитрюга. Тоді нащо ж ти так напивалась?

- Я не перевищила ліміт. Була розсіяна та не в стільку. Я добре пам’ятаю, як він подав мені руку і я вилізла з машини сама, а це щось та значить!

- А що потім?

- А потім, на жаль в мене не виникло питань куди ми йдемо…

- Ти така безпечна. А якби він був маніяком. – підколола я.

- Ти була б винна у моїй смерті. Ха-ха. Але, слава Богу, він не маніяк. Тож ми піднялись наверх, у його кімнату. Потім він запропонував випити чого-не-будь, в нього є міні-холодильник прямо біля ліжка. Це просто вау!

- Не знала, що ти фанатієш від цього. І чим же ти ще зарядилась?

- Тільки кока-колою. Не знаю, як це вийшло, та потім ми почали цілуватись. Сама від себе такого не очікувала. – вона сховала обличчя у долоні. – А потім ми зайнялись любов’ю.

- Він що, тебе примусив!?

- Ні-ні! Це було за згоди обох сторін. Він спитав чи я хочу цього, чи впевнена. Якщо ні, то він би не став. Певно я таки напилась.

- Можливо. Тож ти приємно провела ніч. Вітаю. – усміхнулась я подрузі.

- Він був кращий, ніж я очікувала, набагато. – видихнула вона. – Та найгірше було зранку. Його мама перед робою вирішила розбудити сина…Уявляєш! – з розпачем вигукнула вона. – Вона така мила заходить без стуку зі словами – «котику пора прокидатись!», а там ми – голі.

- Блін! Ну ти і влипла. – я була шоці.

- Вона не витріщалась на нас і швидко вискочила з кімнати та все ж…це так прикро. А потім довелось почекати, поки батько на роботу поїде. Підозрюю, що мати йому розпатякала і він хотів познайомитись, та не дочекався, бо поспішав.

- Ти таки влипла.

- Не те слово! Одягнувшись я відразу від нього втекла. Він просив лишитись, казав, що приготує поїсти та мені було так ніяково. А тепер навіть не знаю, як мені на заняття іти. Може він вже всім похвалився і тепер я стану…

- Соню, він такого не зробить. – перебила я подругу. -  Він тебе любить. А цієї ночі ти взагалі його зробила дофіга щасливим.

- От і я про що, чи не захочеться йому похвалитись таким щастям?

- Навряд. Хіба Сашку, та і то. Він навіть не знав, що Костя так танцює, друзі називається.

- Я теж не знала, - призналась Соня. – Допустим, ніхто не взнає та і дружити ми більше не зможемо, навіть не уявляю, як йому дивитись в очі.

- Може досить корчити з себе невинність. Визнай, що він тобі подобається. Може варто дати йому шанс. Тим більше ти сама тілько-но хвалилась, яким класним він був у ліжку.

- Оллі. Я і сама не знаю, що хочу. – визнала вона. – Як мені не соромно це визнавати, та мені з ним сподобалось. Та краще, коли все піде своїм ходом.

- Під лежачий камінь вода не тече.

- Не думаєш, що її туди і так натекло забагато, - із сарказмом сказала подруга.

- Не думала, що ти аж так сильно шкодуєш. – допивши каву я встала поставити чашку в умивальник і відвернулась від подруги. Це був справжній удар в спину.

- Прикинь, ми займались сексом тричі…і вранці його мама нас і застала. Тож, думаю, є про що шкодувати. – виговорила Соня скороговіркою. А я мало не сіла біля умивальника. Такого розвитку подій точно ніхто не міг передбачити.