4.2

- Таке враження, що він мене геть за дурненьку тримає. – Жалілась я Соні, коли ми сиділи у парку на лаві. – Піджак в університет не принось…Напищений індик! І навіщо я вв’язалась у цю затію?

- Та ладно. – Соня похлопала мене по плечу. – В нашому скучному житті хоч якийсь екстрим. От скажи, що б ти робила в ці дні, замість того, що ходити до нього на заняття? А тут хоч якесь різноманіття.

- Ми могли б більше часу провести з тобою.

- Дзуськи, в мене ще є Олег. А він теж вимагає мого вільного часу. Аж набридає вже.

-Можеш кинути його і почати стрічатись з Костиком. Тоді ніщо не заважатиме вам бачитись. – підколола її я.

- Чи ти здуріла, жінко? – по театральному виговорила Соня. – Тоді я навіть в туалет не сходжу без його відома. Що б в нього був хоча б один шанс - він має закінчити універ і змінити хоча б дві подружки за цей час.

- Так йому і передам.

- Ах ти ж зрадниця. – Соня потяглась руками до моєї шиї. – Чи молилась ти на ніч, Дездемоно?

- Не хочеш сходити зі мною і з моїм татком в кіно?

- Краще не треба, а то він у тебе симпатичний, ще відіб’ю в твоєї мачухи! – на цей раз я штрикнула її під бік і ми весело загиготали.

- Пішли, пройдемся по магазинах, поки я в кіно не поїхала.

- Шукатимеш прикид на наступне побачення?

- Ти ж знаєш, що це не побачення.

- …але тут їх погляди зустрілись, вони були так близько одне від одного… по тілу пробіг електричний струм…

- Сонька!

- Оллі, скажи що, я не права? Ти не думаєш, що цього разу він тебе хотів роздягнути, а наступного вже цим займеться.

- Якби у всіх це виходило, кожен раз коли вони пробували…

- Тільки тут ти і сама не проти роздягнути його. Може ти вже визнаєш, що втюрилась в нього і навіть не можеш зберігати ясною голову.

- Можливо ти і права, та тільки не про голову. Зараз я думаю як ніколи ясно.

- Годі. Пішли знайдемо щось настільки страшне, що б він одразу його скинув і все стало ясно!

- Сонька!

- Ах, Оллі. Невже і пожартувати не можна? Я думала, близькі люди існують для того, що б можна було безкарно з когось знущатись.

- То от ти яка…

-Не приймай за чисту монету, все що почуєш від інших, - врешті завершила вона наш діалог і ми вирушили по бутіках.

В мене і так був шикарний гардероб. Але татко в честь першого вересня підкинув мені трохи грошенят і я вирішила його поповнити красивими новинками. Так що в кіно я несла з собою аж вісім пакетів. Я купила класні кеди, ще одну шикарну спідничку, кофту, нову сумочку, плаття та ще купу всіляких дрібничок так необхідних будь якій дівчині.