Глава 12

Дарина

– Люба моя Даринко, коли я казав, що завжди на зв’язку, якщо ти потрапиш у відділок – я взагалі-то жартував, – з такими словами Влас зайшов в кабінет, в який нас нещодавно помістили з Богданом.

– Я ні в чому не винна, – одразу поспішила повідомити йому, невинно кліпаючи очима.

– Тебе о третій годині ночі привезли у відділок із закладу, власників якого підозрюють в торгівлі наркотиками. Що ти взагалі там забула вночі?

– На...Наркотиками? – заїкаючись перепитала.

– Власе, я можу пояснити все, – спробував взяти слово Богдан, але Влас швидко його перебив.

– О-о-о, Бодю, до тебе в мене буде ще окрема розмова, – холодно промовив, дивлячись на мого товариша по нещастю з виразом обличчя, який я взагалі навіть описати не можу. Але хорошого там було мало.

Невже він справді так розізлився? Але ж ми не…

Не встигла й думку в голові сформувати, як двері відчинилися, а далі в кабінеті стало на одну дійову особу більше. 

Гм... Ну звісно, могла б і здогадатися, що Влас одразу йому зателефонує.

– Та досить вже вдавати з себе грізного татуся, Власе.

– Дядьку Олег! –  все ж не втримала радісного писку і підбігла до нього.

– Привіт, пташеня, – тепло відповів він мені, міцно обіймаючи. – Забула зовсім про мене, навіть не заходиш.

– Та я… – розгубилася. – Я обов’язково виправлюся.

– Думаю, з тебе достатньо вже екскурсій до наших правоохоронних органів, – спокійно промовив на це Влас, але нарешті в його очах я побачила улюблені смішинки.

– То ти не злишся? – з сумнівом спитала.

– Звісно, ні, – відповів одразу. – Хоча… Рано тобі ще по ночах вештатися. Ось на це я все ж злюся.

– Власе, можливо, ви поясните вже нарешті, за що нас взагалі затримали? – якось роздратовано вклинився в розмову Богдан. – А то скрутили без пояснень, хоча інших відвідувачів відпустили, а потім просто повезли в невідомому напрямку. С…

– Бодю! – не дав йому договорити Влас. – Не при Дарині!

Богдан тільки фиркнув, але промовчав.

До речі, його обурення я повністю розділяла. 

Все ж було так добре, поки не почалася ця дурня. Темна симфонія черговий раз зарядила мене позитивною енергією, я навіть наважилася на це шаленство з виступом, хоча мій голос дуже далекий від ідеального, вмовила Богдана взяти в цьому участь і… Навіть не знаю, чи зможу я тепер ще хоч раз туди зайти.

Мабуть, флешбеки з грубими чоловіками під два метри зросту, які одягають на мої руки наручники, будуть переслідувати мене ще дуже довго.

Ну ось. Згадала про наручники і мимоволі потерла свої зап'ястя, на яких від цього справжнього знаряддя для катувань в мене залишилися синці.

Чоловіки, які до цього між собою щось обговорювали, миттєво замовкли і виставилися на мене.

– Що? – спитала нервово.

Богдан без зайвих слів підійшов до мене і підняв рукав своєї куртки, яку він змусив одягнути мене перед затриманням. Моя куртка, до речі, так і залишилася лежати на диванчику в залі Темної симфонії. Ну й Бог з нею.

Я намагалася повернути елемент одягу на місце, щоб сховати синці, але вже було пізно.

 – І після цього ви хочете сказати, що все було в рамках закону? – прошипів він, стискаючи кулаки. – Шкода, я раніше цього не побачив.

Я обернулася на нього і ледь стрималася, щоб не жахнутися. Просто в його очах було стільки злоби, що мені аж страшно стало. І боялася я не його, а того, що він може в такому стані наробити.

– Дарино, – відволік мене серйозний голос дядька Олега, – це все, чи є ще щось, про що нам варто знати?

– Тільки це, – тихо відповіла.

– Добре, – полегшено видихнув він. – Знаю, що ніч була довга, але, думаю, ви все ж маєте знати, чому все так сталося. Сідайте. В ногах правди немає.

Після цього дядько Олег знову перетворився на незворушного головного прокурора Києва, який, здавалося, може без слів душу з тебе витрясти. Так і не скажеш, що цей чоловік на день народження своїх хрещеників – двійнят Гордичів – добровільно переодягався в принцесу для конкурсу.

Отже, він одразу почав сухо розповідати факти, які передували нашій "пригоді".

Загалом це була спеціальна операція, яку планували вже давно. Власників звинувачують в торгівлі наркотиків на території Темної симфонії. Правоохоронні органи, як виявилося, мають вже достатньо доказів, тому й влаштувати такий перфоманс. А чому посеред ночі? Бо надійшло анонімне повідомлення, наче там має відбутися передача великої партії заборонених препаратів. Відвідувачів після огляду відпустили, а от нас з Богданом ні, оскільки вирішили, що ми там працюємо і можемо бути причетні до всього.

– Опинилися ви, дітки, не в тому місці і не в той час, коротше, – промовив він після цього.

– Та ну… Не вірю, що там таким займалися, – не стримала коментаря. – Я, звісно, там не так часто бувала, але Дан звідти буквально не вилазить, коли приїжджає. Там навіть алкоголю ж немає!