Глава 10.1

– Та ти з розуму зійшов, – всміхнулася у відповідь на цю його дивну пропозицію. – Я тут з друзями на святкуванні дня народження.

– Зараз ти сидиш на усамітненій терасі, ховаючись від цих своїх “друзів”, – останнє слово промовив з таким сарказмом, що я аж скривилася від його проникливості. Просто в компанії, яку зібрала Яна, я справді не знайшла ні однієї людини, з ким мені було комфортно поспілкуватися. Тож весь вечір я або була біля подруги, або сама по собі. – Тож не думаю, що якщо ти раптом поїдеш кудись – це буде великою проблемою.

– Навіщо тобі це? – не могла не спитати.

– Мені нудно, – незворушно відповів.

– Нудно? Серйозно? Повір, я не найкраща кандидатура на роль клоуна. Та й куди ти хочеш поїхати? Ми в нічному клубі. Одному з кращих в столиці, наскільки я зрозуміла. Думала, саме тут такі як ти й розважаються.

– Такі як я? – з цікавістю спитав.

– Ой, не удавай, ніби не зрозумів мене, – закотила очі.

– Здається, в тебе про мене якесь хибне враження склалося.

– Я вже сама не знаю, яке в мене враження про тебе склалося, – вже серйозніше відповіла. – Якщо подумати, то я взагалі тебе не знаю, а ти зараз пропонуєш кудись поїхати посеред ночі.

– Я не ображу тебе, Дарино, – впевнено промовив Богдан. – Ніколи. Обіцяю.

Кивнула, не в змозі промовити й слова. Він говорив, здавалося, щиро, однак це може бути чергова його маска. Я б вже навіть не здивувалася такому розвитку подій.

– Поїдеш зі мною? – знову спитав, поглянувши мені в очі.

– Ні, – засміялася я. – Повторюю, я тут заради подруги. Тим більше я в неї ночую сьогодні, тож ніяк. Вибач. І сподіваюся, це не стане на заваді нашій угоді.

– Не стане, бо ти все ж поїдеш зі мною. Дві години, зайченя, і я тебе поверну. Ну ж бо, погоджуйся.

– Я не можу, – вирішила не здаватися.

– Тобі ж тут не подобається, – промовив Богдан, кумедно примруживши очі.

– З чого ти взяв? Можливо, я тут, мов риба у воді.

– Ага, і тому сидиш там, де навіть майже музики не чути.

– Ти нічого не розумієш, – фиркнула я, але усмішки стримати не змогла. От жук проникливий.

– Дві години, Дарино. І все. Ніхто навіть не помітить твоєї відсутності.

– Я…

– А знаєш, – раптом перебив він мене, – ходімо і подивимося, чи сильно твоя компанія переживає, куди ти поділася.

– Там знають, де я, – не дуже впевнено відповіла йому.

– Ну, тоді я просто проведу тебе до твого столика і передам в руки твоєї цієї подруги.

– І одразу вибачишся перед нею за свою грубість.

– Тоді ти поїдеш зі мною? – з цікавістю спитав.

– Ти не правильно інтерпретуєш мої слова.

– Головне, щоб ти правильно інтерпретувала мої. Давай я прямо зараз прошу вибачення у твоєї...

– Яни, – підказала, побачивши, що він навіть не запам'ятав її ім'я.

– Так, Яни, – всміхнувся. – Отже, я прошу вибачення і запрошую її завтра на вечерю. А після, якщо вона не буде проти твоєї тимчасової відсутності, ти їдеш зі мною.

Ну і що мені робити? Якщо подумати, я справді не хочу більше сидіти в цьому пафосному клубі, але й Богдан точно якусь свою гру веде.

– І твоє рішення? – не дав мені зосередитися на думці хлопець.

– Тільки на дві години, – все ж здалася.

– Ну звісно, – радісно відповів хлопець зі шкідливою усмішкою.

Ой, відчуваю, що я ще пожалкую про це.

Богдан

От кого я точно не очікував сьогодні побачити в Авалоні, так це Дарину.

І треба ж було, щоб з’явилася так невчасно. Ще й подруга ця її.

Як згадаю, так і нудить, якщо чесно.

Сьогодні за вечір це вже була шоста спроба таких от осіб заявити про себе, тож впевнено можу сказати, що ця Яна попалася під гарячу руку.

Інших я просто ігнорував, але в той момент й так був роздратований на максимум, тож просто зірвався.

Цікаво, що раніше я завжди обирав собі на ніч когось з таких краль, щоб зняти напругу, але… Я нещодавно ледве здихався Рити, а після неї – як відвернуло просто. Навіть сексу не хочеться, що взагалі для мене не властиво.

Але якщо врахувати, що Рита так професійно витр… відлюбила мені мізки, то воно й не дивно. 

Казав мені Артем, щоб я не зв’язувався з клієнтками, але я ніколи його не слухав. Стільки разів я без наслідків згоджувався на приємне “дякую” від представниць прекрасної статі за швидко відремонтоване авто, і ніколи ніяких проблем не виникало. Всі отримували, що хотіли, і розходилися з миром. І тут з'явилася Рита… Ефектна брюнетка. Трохи старша, але з першого погляду вразила мене своїм третім розміром... очей.

Головне, одразу ж сама натякнула, що не шукає серйозних стосунків. Мовляв, у неї купа роботи, тож просто потрібно розслабитися. Я не запідозрив підступу навіть на наступний день, коли вона покликала мене повторити "приємний вечір". І який же я дурень, що вирішив повестися на цю хитрість.