Глава 6

Дарина

Артем був у захваті від моєї роботи. Він зізнався, що головний “сюрприз” йому показали ще до моєї, скажімо так, офіційної презентації, але це не важливо. Важливо, що йому сподобався вигляд муралу і вдень (це я чітко змогла сама побачити за його реакцією), і вночі (тут вже він словами мені переказав, наскільки був вражений, коли йому телефоном продемонстрували моє творіння).

Насправді я дуже ризикувала, коли вирішила доповнити мурал люмінесцентною фарбою для зовнішніх робіт. Якщо чесно, до цього я лише раз бачила, як з нею працюють мої знайомі, але сама використовувала її вперше. Я боялася, що ефект вийде не таким, як я собі уявляла, що Артем буде гніватися такому самоврядуванню, але… Дякувати богу, все вийшло на вищому рівні і врешті-решт добре закінчилося. 

Хоча чому закінчилося… Тільки почалося, адже тепер на мене чекає ще як мінімум чотири подібних малюнки на фасаді, а також… Оформлення стін всередині боксів! Всіх! Загалом можете мене привітати з першим великим серйозним замовленням!

Я була просто в шоці і навіть не знаю, як втрималася і не кинулася обіймати мого крутого замовника, коли він мені це запропонував. Всередині в той момент в мене була така радість, що хотілося стрибати мало не до стелі. Але я вчасно згадала, що взагалі-то я професіонал, тож абсолютно адекватно подякувала за цю можливість, а потім ми спокійно домовилися про орієнтовні терміни виконання та оплату.

Виплеснути емоції я собі дозволила тільки вже вдома. Думаю, мої домашні почали вважати мене трохи двинутою на голову, коли я під улюблені пісні почала гоцати по всьому дому, але як мінімум Аля точно підхопила мою ейфорію та підтримала мене у цьому маленькому божевіллі.

Інеса спостерігала за нами з усмішкою, а тато лише похитав головою, а через певний час попросив зайти до нього в кабінет.

Не була налаштована на серйозну розмову (а я була впевнена, що це буде саме вона), але мусила вимикати музику і йти за батьком.

– Дарино, ти ж пам’ятаєш, про що ми домовлялися? – спитав він, коли я нарешті вмостилася на шкіряному дивані (дуже незручному, до речі). – Працюєш тільки після навчання і недовго.

– Та-ату, – простогнала я, – я все встигаю. Ти ж сам бачиш.

– Бачу, але все ж в тебе сесія на носі, не забувай про це. Можливо, варто було відкласти це замовлення на місяць? На канікулах би повернулася до нього.

– Не починай, будь ласка, – пробуркотіла йому у відповідь. – А після сесії буде практика, а потім ще якась дурня. Якщо відкладати, то до кінця четвертого курсу слушного моменту не знайду.

– То, можливо, і не варто його знаходити? Я знаю, що ти не відступишся від своєї мрії, але не хочу, щоб ти з вісімнадцяти років вже думала про гроші і вбивала своє здоров'я.

– А я й не думаю про гроші. І здоров'я своє точно не вбиваю, – сказала, завбачливо вирішивши промовчати про ситуацію з драбиною. – Мені просто подобається те, чим я займаюся. І це ж виняток, а не робота на постійній основі. І я тобі обіцяю, що це ніяк не вплине на моє навчання. Віриш мені?

– Вірю, доню, – тяжко видихнув тато, – але...

– Денисе, відчепись від дитини, – перебила його Інеса, зайшовши в кабінет з двома склянками соку. – Оцінки – це не найголовніше в житті. Подобається, то нехай займається.

Я вдячно подивилася на неї.

– Змовилися проти мене, так? – спитав тато, тепло дивлячись на дружину.

– Ні, що ти, – стримуючи сміх, відповіла Інеса. – Навіть й в думках такого не було, – підійшла і обійняла його за шию, а також, поки тато не бачив, змовницьки підморгнула мені.

Я розсміялася, а потім поспішила залишити їх наодинці, попередивши, що піду з Аліною на вулицю гуляти. Їм також треба час вдвох проводити, а мені зовсім не важко декілька годин погратися з сестрою.

***

З моменту цієї розмови пройшло вже два тижні. 

Перший – я присвятила тому, щоб одразу доробити всі ескізи. Виконувала їх в одному стилі, щоб в загальному все виглядало гармонійно. Самосвітну фарбу вирішила більше не використовувати, адже що занадто – то нездорово. Нехай буде один такий ексклюзивний мурал, а інші – його доповненням просто. Тим більше в тих інших місцях все одно досить гарне освітлення вночі, тож ефект вже буде не той.

За наступний тиждень я встигла закінчити ще з одним малюнком, який за площиною був навіть трохи більший, ніж перший. Хотіла була вже переходити до наступного, коли сильно зіпсувалася погода. Днями лив дощ та було настільки холодно, наче не літо, а осінь стоїть на порозі. І за прогнозом синоптиків покращення не варто було очікувати ще як мінімум тиждень-півтора.

Зрозуміло, що за таких умов я на вулиці працювати не могла, тож в понеділок вранці довелося дзвонити Артему, щоб попередити про затримку в роботі.

– То переходь всередину, – неочікувано запропонував він. – У нас зараз не так багато замовлень, тож я попрошу хлопців звільнити тобі місце в третьому боксі.

– Це було б супер, – зраділа я такій новині.

– Тоді домовилися. До речі, я знову їду десь на два-три тижні у відрядження і буду трохи зайнятий, тож вирішувати далі всі питання ти будеш з моїм братом, добре?