Передмова авторки

Передмова авторки

Часто усвідомити, що ти “кохаєш” когось – це найгірше з усього, що можливо вигадати, правда ж? 
Бо… чи бувало, що ви закохувалися невчасно чи не в того? 
І це в той момент, коли були впевнені, що з вами цього точно не станеться? 
В ту конкретну людину, з якою себе ніколи й уявляти не стали б? 
Настільки тупо й безпоротно, що ви нічого не здатні з собою вдіяти! 

“Я не шукаю стосунків, бо через три місяці переїжджаю в іншу країну”. 

“Мені не потрібен чоловік, я зосереджена на карʼєрі”.

“На моєму серці вже є тріщина, я не хочу, щоб до неї хтось торкався”. 

“Я живу в тісній однокімнатній квартирі, куди мені закохуватися?”

“Виплачу кредит, а от тоді задумаюсь про стосунки”.

“Він мене так бісить, що аж дивитися на нього не можу, а ми працюємо разом!”

“Моя нова сусідка навіть не привіталася зі мною, очевидна хамка!”

“Ми з нею просто розважаємося, нічого серйозного”

“Вона колишня мого найкращого друга, нам не можна бути разом!”

 “Зареєструватися на сайті знайомств це найтупіша ідея...” 

”Я ж нікуди не ходжу, де я маю знайти собі чоловіка? В метро чи де ще? Не вірю!”

“Та ми дружимо з нею сто років, які ще почуття?”

“Я занадто стара для кохання”

“Він живе на іншому кінці світу, нам не доля побачитися…”

“Мій характер ніхто не зможе витерпіти, краще бути самотнім”

“Він на 15 років старший, що скажуть люди?”

“Я одружена, я не можу закохатися в іншого”

“Як я можу покинути людину, з якою прожила багато років, заради раптового вибуху почуттів до незнайомця?”

Бла, бла, бла, бла, бла.
З всіх цих фраз завжди розпочинаються найкращі історії кохання в світі. 
Наші історії кохання. 
Ті самі, які загоюють рани та окриляють душі. 
Бо насправді кохання розпочинається з невчасності, випадковості та спротиву.