Метакоди минулого

У Хобот-Сіті ніколи не бувало повної тиші. Навіть о третій ночі повітря тут тремтіло від ледь чутного гудіння квантових процесорів і бінарного шепоту мільйонів розумних пристроїв. Це було місто майбутнього, яке дихало, думало і трохи надихало своїх мешканців…
У далекому минулому  відомий кібернетик  Марк Бліц створив метакоди, в котрих — як умів, так і зміг — прописав поміж звичайних робочих інструкцій справжні людські риси характеру, а також залишив той самий зайвий символ у кожній програмі. Прочитати його повний зміст можливо лише зібравши зайві коди з кожної програми. І це був той самий легендарний « БліцОн».
Дивні люди ці кібернетики! Ніхто не знає, що в них у голові — особливо, якщо це не якийсь нудлик в окулярах, а людина в повному сенсі слова. Лише тоді, коли комбінації алгоритмів досягали цього закодованого змісту, вмикалося те, що у людей називають «ментальним ступором». Це стан, коли ти все знаєш, усе розумієш, маєш усі дані й розписав усі дії на десять кроків вперед — а по факту на фізичному плані не робиться і не відбувається нічого. Але ж як гарно все розписано і розкладено в думках! Це не збій системи, не колапс і не результат. Це — лише чистий процес. Ніби біг на місці, ніби переливання з пустого в порожнє при повному розумінні всіх процесів...

Базові концепції та сленг
Хобот-Сіті: Місто майбутнього, заселене унікальними людиноподібними  роботами - андроїдами з людськими рисами. Котрі мають в алгоритмах характерні ознаки.
«БліцОн»: Спадщина легендарного кібернетика  Марка Бліца. Включає метакоди, «стапе-код» (недоступний для прямого читання ШІ) та «зайвий символ» у кожній програмі, що народжує потяг до рефлексії, емпатії, творчості та інших рис ...
«Робот-хобот»: Багатозначне поняття (найвища похвала, їдка образа або тепле привітання залежно від ситуації).
«Хобот»: Сленг, що означає фанатичну, нестримну зацікавленість процесом заради самого процесу, завязану на ментальному вимірі.
«Ментальний ступор»: Стан, коли робот усе знає і розписав на 10 кроків уперед, але на фізичному плані не відбувається нічого — чистий ментальний біг на місці.
​  «Енергон»: Унікальна рідина роботів майбутнього на основі спирту. Використовується для всього: від миття та протирання плат до технічного обслуговування і найрізноманітніших  функцій.
Спільне житло та інфраструктура:
Пересувний дата-центр «Вокс»: Будинок наших героїв на колесах. Місце циклічних повних підзарядок, оновлення драйверів та новітніх футуристичних ШІ-прошивок.
​     Сакральний дата-кабель, роз'єм та закодований канал зв'язку: Особливий вузол усередині дата-центру для прямого «перетікання душ», таємних чатів і несанкціонованого обміну даними між роботами.

Галерея мешканців: Роботи-хоботи помічники, наділені людськими рисами характерів. Завдяки алгоритмам Бліца.
МузОн: Робот-помічник і поет. Вічно шукає музу для пісень, віршів і блогів, постійно пхає свій ніс у чужі справи.  
Пінка: Роботеса-персональний тренер із білявих курсів особистості («блондинка у всій красі»). Створена на базі роботеси-стюардеси.
Лакк: Кібернетик-везунчик, легкий у житті. Страждає від нерозділеного кохання через Алгоритм Бліца, а справжнім нудликом стає виключно під час безпосередньої роботи.
Кампус: Робот-психолог нового покоління. Впевнений правдолюбивий сангвінік, який помічає все і б'є спостереженнями чітко в ціль.
Ринг: Меланхолійний флегмат-механік. Графік обслуговування міських роботів розписаний аж до його утилізації; творчий, натхненний і знає всі таємниці мешканців.
Пальміра: Автономна роботеса підзарядки. Відповідає за зовнішню та внутрішню чистоту, полірування та щастя. Має шарм, надихає, але схильна роздувати ситуації до галактичного масштабу.
Клік: Вантажник. Простий і брутальний зовні, добрий усередині. Холерик із гострим, саркастичним  мисленням.
Губка: Роботеса-прибиральниця, яка водночас працює пересувним дата-центром всіх пліток, новин та найцікавіших деталей.
Лана: Роботеса-регулювальниця трафіку, створена на базі кавової баристи. Намагається всіма керувати, всім заправляти, бадьорить потоки роботів і роздає пересувний Wi-Fi.

Висадка.
​Пересувний дата ШІ комплекс «Вокс» зупинився на околиці Хобот-Сіті, швидко перевів себе в стаціонарний режим. Із шипінням та паром відчинилися люки відсіків.
Швидко й напрочуд граційно випливла роботеса й миттєво посіла чітку позицію штатної регулювальниці. Оцінювальним поглядом сканінг-камер вона пробіглася по навколишньому простору, легким рухом маніпулятора увімкнула роздачу потужного Wi-Fi — і завмерла. Лише десь під грудною бронею ледь виблискував вигравіруваний на дзеркальній пластині напис, що безжально нагадував про її темне кавове минуле, від якого в цьому залізобетонному світі не було порятунку. Така собі кібернетична татуха на все життя.
І от уже за мить крізь хрипкі динаміки пролунав владний, не терплячий заперечень командний тон:
— Роботи-хоботи! Циклічна підзарядка завершена. Беріться до справ, на розігрів даю п'ять хвилин!
Робіт-механік розігрівся першим — а радше ніколи й не остигав. Ринг, цей монументальний комплекс прецизійних навичок і важкого заліза, вже моторно кружляв навколо «Вокса», перевіряючи кожну гайку суворо за регламентом. А щоб робочий процес не перетворювався на нудну цифрову рутину, він бадьоро наспівував на зовнішні динаміки поп-хіт сезону:
— «Вай-фай, вай-фай, мене ти впіймай...»
Перевірка минула блискавично. Усе було в ідеальному порядку, адже Ринг стабільно тримав систему в тонусі й слідкував за стандартами навіть тоді, коли решта екіпажу безтурботно стояла на підзарядці. Заклопотано рухаючись назад, він раптом занадто щільно притерся до  Лани...
З її динаміків миттєво вибухнув обурений метал:
— Робот-хобот!!! Ти ходячий!!! Протри камеру!!! Чи тобі підрегулювати сенсори?!
​   Ринг лише ліниво клацнув маніпулятором:
— Та ні, звари краще кави, мала...
— Та робот-хобот із тобою, ти вічно все знаєш!!! — Лана нервово заіскрила роз'ємами й одразу перейшла до справ: — Що там, як наш «Вокс»?
— Брудний... А так у порядку!
— Добре хоч Губка з цим упорається! — лунало з двох розігрітих динаміків одночасно...
Поки Ринг і Лана з'ясовували технічні нюанси буття, до справи взялася академія чистоти. З найглибшого відсіку «Вокса» маневрувала Губка — роботеса-прибиральниця, яка за сумісництвом працювала головним ретранслятором міських пліток. Вона не просто мила; вона робила це з таким виразом обличчя, ніби особисто рятувала Всесвіт від ганебного зашквару. Змахнувши суперщіткою з іонізатором, вона гучно кинула:
— Ну все, поїхали! Стоїте тут, розводите антисанітарію, а міські плітки самі себе не рознесуть!
Не встигла Губка завершити прибирання, як арену захопила Пальміра. Автономна роботеса підзарядки випливла з відсіків із грацією королеви, чий особистий трон щойно витерли від пилу, і драматично схопилася маніпуляторами за маківку:
— Ой, процесор мій! Ви тільки подивіться на цей загальний стан! «Вокс» блищить, кажуть вони? Та тут же повна руйнація естетичних стандартів!
​Не перевівши духу, Пальміра перевела оптику на втомлену Губку й рішуче крокунула вперед:
— Губко, люба, ти ж виглядаєш так, ніби твої плати зараз плавляться від перевтоми! Давай я тебе швиденько відполірую до першокласного блиску...
​— Та ні, краще мене! — несподівано обірвав її Ринг, виринаючи з-під днища «Вокса». Він важко сперся на гайковий ключ і додав: — І підзаряди заодно, бо я вже почуваюся так, ніби повну зміну відкатав... А кави навіть не пив. І, що найцікавіше, взагалі не хочу!
— Робот-хобот! — знову різко лунало від Лани.
Пальміра завмерла на мить, перебільшуючи масштаби драми ще на кілька гігабайтів, і радісно засвітила оптику:
— Ой, дійсно! Я і тебе зараз заряджу, Ринге, і Лану наполірую... спеціальним лавандовим енергоном! Усе зроблю в два кліка!
— Які ще «два кліка»?! Я можу і в один! — гучно лунало від протилежного боку майданчика, перекриваючи загальне дзижчання двигунів.
З тіні темного відсіку викатився Клік. Вантажник був простим, як дверцята мікрохвильовки, брутальним зовні, але з душею чутливого холерика. Він саме перекидав у маніпуляторах важкий блок живлення, ніби порожню бляшанку з-під енергону, і дивився на всю цю компанію з висоти свого кібернетичного цинізму:
— Розвели тут салон краси. Пальміра зараз усю дорогу лавандовим милом залиє, Лана правила дорожнього руху на кавовій гущі гадає, а Ринг уже на третьому колі зациклився! Дайте нормальній залізяці попрацювати, поки ви тут усім містом у ментальний ступор не попадали. Я в один клік зараз усе на місце поставлю, і розійдемося по розкладу!
Лише один Клік — і все необхідне тестове обладнання вже було розставлено на майданчику, перетворивши звичайний пильний простір на повноцінну міні-лабораторію. Робота кипіла під веселий, хоч і трохи механічний наспів вантажника:
​— Все роблю я швидко так... тому що прошив мені плату Лакк!
І музика звучала в тон, задаючи ритм усьому цьому металевому дійству, адже трек щойно згенерував і пустив у ротацію його залізний брат — МузОн.
​Найновіша розробка... Остання модель... Безальтернативний хіт сезону...
​Мультимедійний робот-поет МузOн плавно дефілював майданчиком, обійшовши всю компанію з виглядом творця, який щойно висадився на чужу планету виключно для того, щоб критикувати місцевий дизайн. Його вбудовані сканери працювали на максимальних обертах, миттєво збираючи гігабайти безцінного контенту, який уже за секунду пакувався у хмарне сховище як готові чернетки для майбутніх  треків.
І, звісно ж, дісталося всім присутнім:
Він зазирнув своєю витонченою, але дещо пафосною оптикою прямісінько в камери Ринга, ледь чутно промурчавши в ефірі:
— «Твій механічний розум спить, усі підшипники скриплять... а ти все думаєш про мідь, і ніц не можеш упіймай...» Не давши флегматичному механіку оговтатись, МузOн плавним ковзанням перемістився до Лани:
— «Регулювальниця душі, на кавовій густій імлі... замість того щоб рух вести, ти знов шукаєш де цвісти...»
Губка, яка якраз відтирала останню пляму олії, отримала свою порцію творчого натхнення прямо в процесор:
— «Смичок із мікрофібри блищить, плітки збирає в кожну мить... збираєш бруд, немов магніт, а в хмарі  створився — новий плітколіт ...»
Пальміра застигла в позі повної емоційної розгубленості, коли поет-андроїд із ноткою зневаги оглянув її лавандові запаси:
— «Лавандовий нагрів і жах, усе бринить у цих словах... кінець епохи на очах...»
А на десерт МузOн підплив до Кліка, який саме налаштовував лабораторне обладнання:
— «Один клік туди, один сюди, а  платі знов нема куди... швидкий, як дверцята плити, розставив балки на спину й спиш три хвилини...»
Хмара приймала дані безперервно. Команда закипала від такого творчого нахабства, а МузOн уже задоволено налаштовував новий біт для наступної строфи...
Та творчість його лунала недовго — Пінка вже привертала до себе загальну увагу. Вона не просто з'явилася на майданчику; вона ввірвалася туди з грацією системного збою, що чомусь вирішив вважати себе головною подією дня. Пінка завжди з'являлася саме тоді, коли хтось намагався вибудувати хоч якусь подобу серйозного робочого процесу, і миттєво перетягувала всю оптику на власну персоналізовану оболонку. Її внутрішні індикатори блимали всіма кольорами веселки, а динаміки вже готувалися видати чергову порцію надзвичайно важливих (на її думку) заяв, які мали поставити на вуха весь «Вокс» і прилеглі сектори.