Частина 45

Марія зайшла останньою з допитуваних. Очі в неї були червоні від сліз.

— Маріє, спокійно, — м’яко сказав слідчий — Що ви бачили сьогодні?

— Я прийшла після Регіни. Розкладала свої інструменти й перевіряла журнал реєстрації. Регіна крикнула «стоп!». Я відразу зупинилася. А Гліб… він стояв найближче до штатива і просто взяв пробірку. Я кричала «Глібе, не треба! Відстав!». Полум’я спалахнуло миттєво.

Слідчий уточнив:

— Ви бачили, щоб Гліб сам брав пробірку, чи хтось міг йому її передати? Чи він уже тримав її в руках раніше?

— Здається, сам… Він просто схопив її зі штатива. Хоча... перед цим він стояв поруч з Регіною і щось тихо їй говорив.

Леся подалася вперед:

— А вчора ввечері ви перевіряли маркування перед тим, як іти? Чи помічали ви, щоб хтось переставляв пробірки?

— Я думала, що перевірила… Але ми ж стільки зразків, легко пропустити. Гліб допомагав прибирати вчора, може, він щось переставляв. Він завжди старанний, хотів допомогти.

— Гліб допомагав прибирати? Часто? — з інтересом перепитав слідчий.

— Так… майже щовечора останні два тижні. Казав, що хоче краще зрозуміти процес.

Підсумок

Слідчий після останнього допиту важко зітхнув і вимкнув диктофон.

— Отже, усі чули команду «стоп». Усі бачили, як Гліб порушив інструкцію. Але ніхто не може точно сказати, що відбувалося за 15–25 хвилин до інциденту і хто саме залишався вчора ввечері. Дуже зручно для того, хто готував диверсію заздалегідь.

Він подивився на Лесю:

— Ваші висновки, Леся?

— Чітко видно, що хтось підготував усе заздалегідь, — тихо, але впевнено відповіла вона. — Маркування було змінено, пробірка стояла не на своєму місці. Сьогодні просто скористалися моментом поспіху. Чи це хтось зі своїх, чи людина зі сторони, яка мала доступ — поки неясно. Потрібно перевіряти Логи пропускної системи, відбитки та відеозаписи з коридору.

Слідчий кивнув:

— Ми будемо перевіряти всіх. Завтра продовжимо з Глібом і Регіною більш жорстко. І перевіримо, чи міг хтось сторонній проникнути в лабораторію. — Леся, ви нам дуже допомогли. Завтра чекаємо вас на додатковий допит — вже як свідка-експерта. А зараз можете бути вільні. Відпочиньте.

Леся кивнула. Вона вийшла в коридор, де її відразу обійняв Андрій.

— Поїхали додому, — тихо сказав він. — Соня чекає. Ти зробила все, що могла.

Леся притулилася до нього на мить, відчуваючи, як втома накочує важкою хвилею.

— Так… Поїхали. Але завтра зранку я повернуся. Цю формулу ми доведемо до кінця. Хто б за цим не стояв.

Вони вийшли з лабораторії разом. Надворі вже смеркало, а в корпусі «Нової Формули» продовжували працювати експерти, збираючи уламки того, що могло стати проривом у харчовій хімії.

А десь у тіні конкурентів хтось уже нервово чекав новин про «невдалий інцидент».

Андрій і Леся сіли в авто і поїхали до дитсадка. Соня чекала в групі разом з вихователькою. Побачивши батьків, дівчинка з радісним вереском кинулася до них:

— Мамусю! Тату! Ви прийшли!

Леся підхопила доньку на руки та міцно притисла до себе, зариваючись обличчям у пахуче волосся.

— Моя маленька… Вибач, що так пізно. Мама дуже скучила.

— А ти знову рятувала хліб? — серйозно запитала Соня.

— Сьогодні рятували лабораторію, — усміхнувся Андрій, забираючи доньчину сумку. — Але все вже добре. Поїхали додому, будемо вечеряти та казку читати.

Вони зателефонували матері Поліни й запитали, чи скоро вона забере доньку, в разі чого — вони можуть відвезти. Жінка відповіла, що вже на підході. Соня попрощалася з вихователькою, з Поліною і пішла з батьками.

У машині Соня швидко заспокоїлася, тримаючи Лесю за руку. Леся дивилася у вікно, намагаючись відігнати думки про пожежу та допити.

Тим часом у кабінеті Олега Станіславовича залишилися слідчий та майор поліції, який приїхав пізніше.

— Що думаєте? — запитав майор, відпиваючи каву.

Слідчий потер перенісся і відкрив свій блокнот.

— Картина неоднозначна. Усі працівники плутаються в деталях. Ніхто не може чітко сказати, хто і коли торкався пробірок. Але найцікавіше — слова Лесі. Вона впевнена, що це навмисна диверсія. І головне — диверсант добре володів хімією. Треба було точно знати, яку речовину підмінити, щоб викликати саме таку бурхливу реакцію.

Майор кивнув:

— Цілодобова охорона, відеокамери, пропускна система… А все одно хтось знайшов слабке місце. Це говорить про те, що людина або зсередини, або добре вивчила систему.

— Саме так, — погодився слідчий. — Я вже дав запити на всіх працівників відділу: Регіну, Катю, Ігоря, Тетяну, Марію. Також на прибиральниць, які мали доступ після робочого дня, і на охоронців, які чергували вчора ввечері та сьогодні вранці. Перевіряємо їхні телефонні дзвінки, фінансові операції, можливі зв’язки з конкурентами. Особливо цікавить, хто міг залишатися в лабораторії довше за інших.