Частина 42

Леся прокинулася рано — будильник ще не дзвонив, а Соня вже тихо вовтузилася у своєму ліжечку. Жінка усміхнулася, піднялася і тихо пройшла до доньки.

— Доброго ранку, сонечко. Сьогодні йдемо в садочок?

Соня радісно закивала, простягаючи ручки. Після швидкого сніданку (вівсянка з бананом для доньки й кава для мами) Леся зібрала маленький рюкзачок, перевірила, чи є запасні колготки та іграшка-ведмедик, і вони вийшли з дому.

Ранкове повітря було свіжим. Леся вела Соню за руку, іноді підхоплюючи її на руки, коли дівчинка втомлювалася. До дитсадка йти було недовго — десять хвилин спокійним кроком.

— Мамусю, а ти сьогодні прийдеш рано? — запитала Соня, заглядаючи мамі в очі.

— Постараюся, моя хороша. Але ти знаєш, мамі треба працювати, щоб було смачним хлібчиком для всіх. А в садочку тобі буде весело з друзями. Ти ж любиш гратися з Полінкою і Максимчиком?

Соня серйозно кивнула. Леся вважала, що доньці в три роки вкрай важливо спілкуватися з ровесниками хоча б до обіду — розвивати соціальні навички, слухати інших дітей, вчитися ділитися. Андрій, якщо не треба було їхати в офіс, забирав Соню перед обідом, і тоді вони вдвох готували обід або просто гуляли. Таке розподілення часу влаштовувало всіх.

Відвівши доньку, поцілувавши її на прощання і помахавши рукою через вікно групи, Леся полегшено зітхнула і пішла в інститут.

У лабораторії вже кипіла робота. Баба Юля стояла біля вікна і читала видрук. Поруч з нею, допомагаючи розкладати зразки, метушилася Ліда.

— О, наша зірка приватного сектору! — усміхнулася баба Юля, побачивши Лесю. — Розказуй, як там у «Новій Формулі»? Чи вже продали душу корпоративним?

Леся  приєдналася до них.

— Сподобалося, чесно кажучи, — зізналася вона. — Дуже сучасно. Обладнання — просто мрія. Аналізатори текстури точніші, камери для розморожування з автоматичним контролем вологості. І команда нормальна. Регіна там працює — моя однокурсниця. Згадуєте, я вам розповідала?

Ліда зацікавлено підняла очі від журналу.

— А атмосфера яка? Не тиснуть? Не змушують робити все швидко-швидко і бездумно?

Леся подивилася на дівчинку з теплотою.

— Поки що ні. Усі привітні, працюють з інтересом. Регіна сказала, що тепер, коли я прийшла, буде з ким по-справжньому обговорювати нюанси ферментів і гідроколоїдів. Олег Станіславович дав повну свободу в межах проєкту. Але...

Вона зробила паузу.

— Я вже нагадувала Володимиру Івановичу і Григорію Дмитровичу, що колись пішла з іншої приватної лабораторії саме через атмосферу. Там було... недружньо. Постійне змагання, плітки, «розділяй і володарюй». Начальство нацьковувало людей один на одного, щоб «ефективніше працювали». Я не витримала і повернулася в інститут. Тут, звісно, зарплата скромніша, але люди — свої.

Баба Юля фиркнула.

— Правильно робила. Наука — це не тільки формули, а й люди. Якщо в колективі отрута — жодне обладнання не допоможе. А в «Новій Формулі» дивися пильно. Гарні обіцянки на початку часто закінчуються тиском на терміни та «оптимізацією» формули в бік дешевшого.

— Я пам’ятаю, — серйозно кивнула Леся. — Тому і тримаю зв’язок з нашою лабораторією. Будемо робити паралельно: тут — фундаментальні дослідження, там — масштабування. І Ліда з Макаром теж можуть долучатися до деяких тестів, якщо Григорій Дмитрович дозволить.

Ліда засяяла.

— Я б дуже хотіла! Там, мабуть, такі круті прилади...

— Круті, — підтвердила Леся і легенько потріпала дівчинку по плечу. — Але головне — не втратити цікавість і совість. Хліб має бути смачним і безпечним. Не пластиком.

Вони ще трохи постояли, обговорюючи вчорашні результати і плани на сьогодні. Потім Леся пішла до свого робочого місця. День обіцяв бути насиченим — новий цикл тестів у «Новій Формулі», вечірня розмова з Андрієм і, головне, обійми маленької Соні, яка чекатиме маму з садочка. Життя продовжувалося — звичне, але водночас повне нових можливостей.

Уранці в лабораторії «Нова Формула» панувала звичайна ділова атмосфера.  Регіна швидко переодягнулася в чистий халат, поправила каре та увійшла до основного лабораторного залу. Слідом за нею з’явилися інші.

— Доброго ранку всім! — бадьоро привіталася Катя, лаборантка, розкладаючи свій зошит. — Сьогодні будемо робити серію №9?

— Ранок добрий, — пробурчав Ігор, інженер-технолог, ставлячи на стіл термос з кавою. — Лише б кондиціонер сьогодні не глючило, вчора ввечері щось шуміло.

— Я вже перевірила температуру в камерах, — додала Тетяна, поправляючи рукави халата. — Все в нормі. Доброго ранку, командо!

Марія, ще одна лаборантка, усміхнулася, розкладаючи пробірки:

— Доброго! Леся вчора залишила нам оновлений протокол. Думаю, сьогодні буде продуктивно.

Останнім зайшов Гліб, трохи заспаний.

— Привіт усім... Кава є? — пробурмотів він.

Регіна окинула всіх поглядом, усміхнулася і голосно сказала:

— За роботу, колеги!