Частина 41

Леся і Регіна сиділи в кімнаті вже втретє за цей тиждень. За вікном зима несміливо перетворювалася на весну, а всередині пахло  свіжозвареною кавою. На столику лежали видруки з останніх випробувань: криві текстури, мікрофотографії м’якуша, таблиці втрати вологи після п’яти циклів.

— Дивись, — Регіна ткнула пальцем у графік. — Комбінація №14 з твоїм ферментним комплексом і мінімальною дозою гуарової камеді тримає структуру навіть після шокового розморожування. А ось дев’ятка, яку ми так любимо, вже на четвертому циклі починає «плисти».

— Значить, чотирнадцятка йде в фінал. Але я хочу ще раз прогнати її на обладнанні FreshBake. Їхні печі й камери трохи інакше працюють, ніж наші лабораторні. Якщо витримає — тоді вже можна показувати Олегу і представнику мережі.

Регіна кивнула, але в очах майнула легка тінь.

— Ти знову будеш ночувати тут?

— Ні. Обіцяла Андрію. Сьогодні максимум до восьмої. А далі — тільки родина.

Вони ще пів години обговорювали протокол масштабування: температури замісу, час відлежування тіста, режим шокового заморожування. Коли план був готовий, Регіна зітхнула з полегшенням.

— З тобою працювати — як дихати. Нарешті є людина, яка не боїться сказати «ні» зайвій добавці.

Того ж дня після обіду в переговорній зібралися Олег Станіславович, представник FreshBake і керівники технологічного відділу. На великому екрані світилися результати промислового тестування. Булочки виглядали майже як свіжі: рівномірна пористість, пружний м’якуш, відсутність синерезису.

Олег задоволено потер руки.

— Це саме те, що нам потрібно. Чистий склад, стабільність, технологічність. Ми готові запускати пілотну партію вже наступного місяця.

Представник мережі додав:

— Якщо підсумкові дегустації підтвердять, підписуємо ексклюзив на три роки з можливістю пролонгації. Роялті — за попередньою схемою. Лесю, ваша команда зробила відмінну роботу.

Леся лише коротко кивнула, ховаючи посмішку. Всередині все співало.

Увечері, коли вона вже збиралася додому, задзвонив телефон. На екрані — Андрій.

— Привіт, — його голос звучав спокійно й тепло. — Як там твої хлібні подвиги? Якщо треба, я готовий і далі допомагати з розрахунками. Можу підправити модель під нові дані від їхнього обладнання.

Леся вийшла в коридор, притиснувши телефон до вуха.

— Андрію… здається, ми вже знайшли найкращий варіант. Допомога поки що непотрібна. — Вона помовчала секунду і додала тихіше, з особливою ніжністю: — І найкращий варіант ми знайшли саме завдяки твоїй програмі. Без тих оптимізаційних скриптів ми б ще місяць крутилися навколо тих комбінацій.

На тому кінці почулася тиха, задоволена усмішка.

— Тоді радий, що був корисним. Їдь додому. Соня намалювала тобі «маму, яка рятує хліб», і вже чекає.

Леся засміялася, відчуваючи, як з плечей спадає втома останніх тижнів.

— Їду. І сьогодні — тільки ми.

Вона поклала слухавку, кивнула Регіні і пішла до виходу. За спиною залишалася сучасна лабораторія з її блиском і швидкістю. Попереду — маленька квартира, запах вечері й теплі руки доньки.

Новий етап уже почався. І вперше за довгий час Леся відчувала: вона встигає все.

* * * * *

Олег Станіславович попросив Лесю і Регіну заїхати до одного з ресторанів мережі FreshBake — подивитися, як працює пілотна партія їхніх добавок уже на реальній кухні. Дорога була недалека, тож вони вирішили пройтися пішки.

— Ну що, готова побачити, як наші «чисті» булочки виглядають у справжньому ресторані?—весело посміхнулася Регіна.

— Готова, — усміхнулася Леся. — Тільки б не підвели на масштабі.

Біля входу в ресторан вони майже одночасно помітили знайому фігуру. Жінка середнього зросту в легкій сукні стояла, переминаючись з ноги на ногу, і щось дивилася в телефон.

Регіна одразу махнула подрузі.

— Оксано!

Оксана підвела голову, розпізнала їх і широко всміхнулася у відповідь.

— Леся! Регіно!

Вони швидко обійнялися. Оксана все ще пахла легким парфумом і чимось шкільним — крейдою чи паперами. Леся кивнула в бік ресторану.

— Йдемо по справі. Співпрацюємо з цією мережею. Тестуємо нові стабілізатори для замороженої випічки.

Оксана здивовано підняла брови.

— Серйозно? Виходить, ви вже майже знаменитості в харчовій промисловості.

Регіна засміялася.

— Майже. А ти кого чекаєш?

Оксана трохи порожевіла.

— Родіона. У нас сьогодні побачення. Ну, як побачення… ми вже разом живемо. Збираємося розписатися, тільки заяву ще не подавали. Все якось…

Вона зробила паузу, потім глянула на Регіну.

— До речі, з Родіоном мене познайомила мама однієї з учениць. Він у неї колега по роботі. Так от і вийшло.