Частина 27

Леся задоволено спостерігала, як Макар швидко-швидко конспектує її слова, майже не встигаючи переводити погляд з дошки на блокнот. Вона помахала Ліді, яка вже крутила в руках велику порожню колбу, ніби збиралася ловити в неї привидів. 

— Що ж, мої любі мисливці за електронами, — почала вона з усмішкою, — настав час зазирнути у лігво справжніх безумців періодичної системи. Забудьте про спокійний і надійний кремній чи пафосного карбону. Ми переходимо до П’ятої групи (вона ж 15-та, якщо ви зануди-педанти). Фізики ніжно називають їх пніктогенами. А між собою ми звемо цей клан «Синдикатом параноїків, підривників та токсичних душніл».

Ліда театрально здригнулася, приклала руку до грудей і зашепотіла так, щоб усі почули:

— Там у кожного другого за пазухою або динаміт, або доза ціаніду!

— І це, повірте, не перебільшення, — засміялася Леся. — Зустрічайте першого брата.

1. Азот — Соціофоб у потрійній броні

— Азот — це хлопець, який займає цілих 78% нашої атмосфери, але при цьому страждає на важку патологічну соціофобію. Його назва з грецької буквально означає «безжиттєвий». І це не просто так.

У природі він існує виключно у вигляді молекул N₂. Два атоми азоту пов’язані між собою потрійним ковалентним зв’язком — це не просто зв’язок, це справжній шлюбний контракт найвищого рівня безпеки. Щоб змусити Азот розірвати цю броню і вступити в реакцію з кимось іншим, вам доведеться влаштувати йому справжнє пекло: або шарахнути блискавкою при температурі в кілька тисяч градусів, або загнати в реактор під шаленим тиском у сотні атмосфер.

За звичайних умов він сидить, склавши руки, абсолютно інертний, байдужий до всього світу. Саме тому азот використовують для створення інертної атмосфери — щоб продукти не псувалися, а метали не окислялися.

— Але! — Леся багатозначно підняла палець. — Якщо вам все ж таки вдалося розірвати цей потрійний зв’язок і засунути азот у якусь сполуку, він стає неймовірно агресивним. Його єдина життєва мета відтоді — вирватися на свободу і знову стати мирним газом N₂. Причому зробити це максимально гучно й ефектно.

Саме тому азот — основа майже всієї вибухівки у світі. Порох, нітрогліцерин, тротил (ТНТ), пластид і навіть сучасні вибухові речовини — це все азот, який просто хоче, щоб йому дали спокій. Він робить грандіозне «БАБАХ!», щоб повернутися в атмосферу. Такий ось агресивний пацифіст з дуже вибуховим характером.

2. Фосфор — Піроман з роздвоєнням особистості

Леся пройшлася кабінетом і взяла закриту баночку з водою, всередині якої лежали жовтувато-білі палички.

— Наступний брат — Фосфор. О, це чистий психопат і піроман. Його ім’я перекладається як «носій світла». Відкрив його алхімік Хенніг Бранд у XVII столітті, коли намагався отримати золото… з людської сечі. Золота не вийшло, зате вийшла речовина, яка світилася в темряві й самозаймалася на повітрі.

У Фосфору є дві абсолютно різні субособистості:

Білий Фосфор — Токсичний маніяк Це абсолютне зло в чистому вигляді. М’який, як віск, світиться блідо-зеленим світлом у темряві (холодне полум’я) і самозаймається вже при 30 °C. Якщо ти просто потримаєш його в теплій кімнаті — він влаштує пожежу, яку майже неможливо загасити водою (вогонь треба гасити піском або спеціальними засобами). Він настільки отруйний, що мікроскопічна крихта на шкірі випалює тканини аж до кісток. Тому ми тримаємо його тільки під шаром води — щоб він не вирішив покінчити життя самогубством і забрати нас із собою.

Червоний Фосфор — Одомашнений хуліган А це його брат-близнюк, який пройшов курс терапії та реабілітації. Він стабільніший, не такий токсичний, не світиться і не горить сам по собі. Саме його ви щодня чиркаєте об коробку сірників — та коричнева смужка на коробці складається з червоного фосфору, змішаного з клеєм.