Частина 14

У лабораторії навіть повітря пахло святом — баба Юля принесла мандарини, а на столі з’явилася маленька штучна ялинка, прикрашена мініатюрними колбочками замість іграшок.

Після чергового досліду Макар, Ліда, баба Юля та кілька співробітників обговорювали, як хто планує зустрічати свято.

— А давайте кожен святкуватиме у своїй сім’ї, — запропонувала Ліда, — а опівночі зробимо великий відеодзвінок? Усі разом, як велика хімічна родина!

Баба Юля кивнула:

— Мені подобається ідея. Головне, щоб ніхто не залишився сам.

Макар, який саме занотовував результати в зошит, підняв голову і скептично сказав:

— Опівночі? Ви серйозно? У цю ніч усі лінії будуть жахливо перевантажені. Інтернет лягатиме, дзвінки рватимуться. Буде, як у поганій реакції — багато реагентів, а продукту нуль. Тільки фрустрація і роздратовані батьки.

Ліда лукаво примружилася:

— Ого, наш стабільний елемент уже прораховує системні збої. А ти пропонуєш що?

Макар знизав плечима, але посміхався:

— Краще зробити відеодзвінок вранці першого січня. Всі виспляться, спокійно поснідають олів’є, і тоді вже нормально поговоримо. Без ризиків обірваного з’єднання.

Ліда театрально зітхнула:

— Ну от, знову ти зі своєю раціональною хімією. А я хотіла драматичний момент опівночі: «З Новим роком, лабораторія!» під бенгальські вогні.

— Драматичний момент можна влаштувати й о десятій ранку, — заявив Макар. — Тим більше вранці ти будеш менш… летючою. А то ще почнеш іскрити так, що інтернет точно згорить.

Баба Юля тихо засміялася, спостерігаючи за ними:

— Ви вже як стара сімейна пара. Один — стабільність, друга — енергія. Разом — ідеальна сполука.

Ліда почервоніла і штовхнула Макара ліктем:

— Чуєш? Ми вже «стара сімейна пара». А я ще навіть не отримала від тебе новорічний подарунок.

— Подарунок буде, — серйозно відповів Макар. — Але тільки якщо ти не влаштуєш вибухову реакцію о дванадцятій ночі.

Ліда усміхнулася:

— Добре. Тоді згода. Вранці першого січня. Але попереджаю: якщо ти будеш у новорічному ковпаку і з олів’є на щоках — я це сфотографую і використаю як шантаж у лабораторії.

Макар розсміявся:

— Домовилися.

Вони переглянулися. Поки що між ними була лише тепла, світла симпатія, але навіть вона вже робила підготовку до Нового року набагато приємнішою.

* * * * *

24 грудня, вечір. За вікном тихо падав сніг, а в повітрі вже відчувався святковий настрій.

Макар сидів у своїй кімнаті з чашкою чаю і зателефонував Ліді. Вона відповіла майже одразу.

— Привіт, стабільний! — весело сказала Ліда. — З Різдвом Христовим!

— І тебе з Різдвом! — усміхнувся Макар. — Як у вас там?

— Нормально. Бабуся тільки-но прийшла в гості. Зараз у нас повний будинок — запах куті, маминих голубців і бабусиних історій.

У цей момент Макар почув знайомий голос на задньому плані.

— Передавай йому привіт! — сказала баба Юля.

Макар засміявся:

— Я почув. Передавай і їй привіт!

Ліда повернула голову:

— Ба, Макар передає тобі привіт!

За кілька секунд баба Юля вже була поруч з онукою. Вона сіла в крісло і приєдналася до розмови по відеозв’язку.

 — З Різдвом тебе, юний хіміку! Як там твій унітаз? Вже не засмічується більше? Чи довелося застосовувати плавикову кислоту?

Макар розсміявся:

— З Різдвом, бабо Юлю! Унітаз уже в нормі, дякувати лимонній кислоті.

Баба Юля фиркнула:

— Твій батько — правильний чоловік. Завжди шукає масштабні причини. А ти молодець, що правильно підібрав реагент. Бачиш, навіть у побуті без хімії нікуди.

Ліда закотила очі, але посміхалася:

— Ба, ти знову починаєш лекцію?

— А що? Свято ж. Треба ділитися мудрістю. До речі, як твої плани на Новий рік, Макаре?

— З батьками вдома, — відповів Макар. — А у вас?

Ліда кивнула:

— У нас буде повний комплект. Старші брати приїжджають. У них якраз закінчуються семестрові іспити. Так що буде шумно, весело і, як завжди, хаотично.

Баба Юля лукаво додала:

— Особливо коли брати дізнаються, що в Ліди з’явився «стабільний напарник по лабораторії». Будуть тебе перевіряти, Макаре. Готуйся.

Макар трохи почервонів, але засміявся:

— Я готовий. Головне, щоб вони не влаштували мені іспит з органічної хімії.

— О, це вони вміють, — сказала Ліда. — Але я тебе захищу.