Частина 7

Далі для Макара настав складніший рівень.

Григорій Дмитрович кивнув Тамарі:

— Тамаро, проведи, будь ласка, повний інструктаж для новачків. Щоб усе було за правилами.

Тамара відклала журнал, поправила халат і підійшла до Макара та Ліди. Її голос був спокійним, але серйозним — відчувалося, що вона вже не раз проводила такі інструктажі.

— Отже, слухайте уважно. Тут не школа, і помилки можуть бути небезпечними. Запам’ятовуйте.. Макаре, для тебе вже підготували все. Халат за розміром, шапочку, спеціальні туфлі, рукавички та захисні окуляри. Батько Ліди люб’язно взяв витрати на себе. Телефони, годинники, всі гаджети — складайте ось у цю камеру схову. Зв’язок тільки через селектор, він он там, у дальньому кінці лабораторії.

Вона простягнула Макарові комплект захисту. Хлопець швидко переодягнувся.

— Рукавички використовуємо завжди, коли працюємо з агресивними речовинами. Але якщо треба працювати з відкритим вогнем — знімайте їх. Деякі матеріали рукавичок можуть миттєво розплавитися і прилипнути до шкіри. Це дуже неприємно.

— На вашому столі має бути тільки те, що потрібно для поточного досліду: прилади, реактиви та лабораторний журнал. Сумки, куртки, рюкзаки — все вбік, трохи далі від робочої зони. Проходи між столами не захаращуємо. Доступ до вогнегасника, аптечки та фонтанчика для очей має бути вільним завжди.

Тамара показала на чистий стіл:

— Перед початком роботи складаємо план і вішаємо його біля селектора. Так усі бачитимуть, хто чим займається.

— Найважливіше: ніколи не беріть речовини з непідписаного посуду. Читаєте етикетку двічі.

Тамара підійшла до полиці з реактивами:

— Золоте правило розведення кислот: спочатку вода, потім кислота! Ллємо кислоту тонким струменем у воду, постійно помішуючи. Якщо зробити навпаки — суміш може закипіти й виплеснутися.

— Нічого не нюхаємо впритул і тим більше не пробуємо на смак. Якщо треба перевірити запах — легким помахом долоні підганяємо пари до носа. Корок від реактиву ніколи не кладемо на стіл боком — тільки догори дном.

— При нагріванні пробірки тримаємо її під кутом і направляємо отвір від себе і від колег.

— Усі роботи з концентрованими кислотами, лугами, органічними розчинниками, всім, що сильно пахне або виділяє газ — тільки у витяжній шафі з увімкненою вентиляцією. Руками хімікати не чіпаємо.

— Електроприлади вологими руками не торкаємо. Для залишків реактивів є окремі колби — не зливайте все в раковину.

Тамара стала серйознішою:

— Якщо щось потрапило на шкіру — відразу під проточну воду на 10–15 хвилин. Після кислоти можна ще слабким розчином соди, після лугу — борною або лимонною кислотою.

— При пожежі: вимкнути все, перекрити газ, використовувати вогнегасник, пісок або цупку тканину. Воду на органічні розчинники лити не можна — вогонь тільки розтечеться.

— Будь-яка аварія, розбитий посуд, пролитий реактив, погане самопочуття — відразу повідомляємо мене, Сергія, Лесю або Григорія Дмитровича.

Тамара зробила паузу і подивилася на обох дітей:

— Головне правило лабораторії: якщо не впевнений у своїх діях або властивостях речовини — зупинися і запитай. Краще десять разів перепитати, ніж один раз обпектися.

Макар серйозно кивнув. Ліда теж слухала уважно, хоч і знала більшість правил.

— Все зрозуміло? — запитала Тамара.

— Так, — тихо, але впевнено відповів Макар.

— Добре. Тоді починаємо працювати.

Григорій Дмитрович задоволено спостерігав зі свого місця. Леся ледь помітно усміхнулася Макарові, а Юлія Миколаївна кивнула Тамарі — інструктаж пройшов як треба.

* * * * *

Наступного дня, коли Макар і Ліда закінчили черговий дослід, у лабораторію зайшов Григорій Дмитрович.

— Макаре, зайди до мене в кабінет. Перевіримо, як ти тут освоївся.

Ліда тихенько сіла в кутку кабінету, спостерігаючи. Вона удавала, що гортає журнал, але насправді уважно слухала.

Григорій Дмитрович сів за стіл і одразу почав бліц:

— Техніка безпеки. Що робиш, якщо розлився концентрат кислоти?

— Нейтралізую содовим розчином, потім змиваю великою кількістю води, — чітко відповів Макар. — І обов’язково повідомляю старшого.

— Добре. А якщо в очі потрапив луг?

— Промиваю проточною водою не менше 15 хвилин і викликаю «швидку».

Завідувач ставив каверзні питання ще хвилин десять: про несумісні речовини, про те, чому не можна нагрівати закриті посудини, про правила роботи з натрієм. Макар відповідав впевнено, хоч і хвилювався.

Григорій Дмитрович нарешті відкинувся на спинку крісла і задоволено кивнув:

— Молодець. Для семи класів — дуже достойно. Бачу, що не просто зубриш, а розумієш. Можеш працювати далі. Але без самодіяльності.

— Дякую! — Макар сяяв.