Частина 3

Оксана Петрівна зайшла до 7-Б класу рівно зі дзвінком. У кабінеті хімії, який давно потребував ремонту, панував звичний галас. Хтось кидав папірці, хтось голосно сміявся в задньому ряду, а кілька дівчаток сиділи, склавши руки, і явно чекали, коли урок закінчиться.

— Добрий день, друзі! — голосно й енергійно сказала Оксана Петрівна, ставлячи на стіл велику сумку. — Сьогодні в нас не просто урок. Сьогодні в нас — лабораторія таємниць.

— Та ну, знову формули… — пробурчав з останньої парти високий хлопець, відкидаючись на стільці.

Оксана Петрівна усміхнулася.

— Формули теж будуть. Але спочатку — шоу. Усі сідайте рівно. Хто заважає — вийде за двері й спостерігатиме через вікно.

Клас трохи вщух. Дівчатка попереду випросталися, а навіть високий підсів ближче.

Оксана Петрівна дістала з сумки звичайну білосніжну пляшку молока, кілька склянок, харчові барвники й маленькі піпетки.

— Хто знає, що таке «хімічне молоко»? Ні? Зараз покажу. Це називається «чарівне молоко» або «молочний калейдоскоп». Дивіться уважно. Вона налила в широку прозору склянку трохи молока й поставила її на демонстраційний стіл. Клас почав підтягуватися ближче.

— Молоко — це емульсія. У ньому є жир, білки, вода. А зараз ми будемо з ним «гратися». Додаємо трохи харчового барвника. Вона капнула в молоко по краплі червоного, синього та жовтого барвника в різних місцях. Кольорові краплі лежали на поверхні, як маленькі острівці.

— А тепер —головне. Це не просто мило. Це — вона дістала ватну паличку, вмочила її в рідину для миття посуду й торкнулася центру склянки.

Те, що сталося далі, змусило клас ахнути. Кольорові плями раптом почали хаотично рухатися, розтікатися, кружляти, ніби в молоці запустили невеличкий смерч. Червоне злилося з синім, утворюючи фіолетові вихори, жовте розтікалося золотими потоками. Молоко ожило.

— Огооо! —вигукнула дівчинка на ім’я Марина. — Як це?!

— Це хімія, — усміхнулася Оксана Петрівна. — Рідина для миття посуду знижує поверхневий натяг молока. Жирові кульки починають рухатися, а барвники «танцюють» разом з ними. Це не магія. Це реакція.

Високий хлопець, який завжди сидів байдуже, раптом витягнув шию:

— А можна я спробую? Ну, будь ласка!

— Можна. Але спочатку правило: все, що ми робимо — тільки під моїм наглядом. І після уроку допоможете прибрати.

Він швидко кивнув. Оксана дала йому іншу склянку, і він, з неприхованою цікавістю, повторив експеримент. У нього вийшло ще яскравіше.

— Круто… — пробурмотів він. — А можна вдома зробити? У мене сестра маленька, їй сподобається.

— Можна, — відповіла вчителька. — Я дам рецепт. Тільки використовуйте знежирене молоко — воно краще працює. І ніяких експериментів без дорослих.

Потім вона перейшла до теорії. Але вже не просто писала формули. Вона пояснювала, чому миємо посуд саме такою рідиною, чому молоко «втікає» від мила і як це пов’язано з молекулами.

— Хімія — це не тільки в лабораторії інституту. Вона у вашій кухні, у ванній, у їжі, яку ви їсте. І навіть у тому, чому ваші кросівки стають білішими після прання.

Після дзвінка ніхто не поспішав. Кілька учнів залишилися біля столу.

— Оксана Петрівно, а наступного разу можна «вулкан» зробити? — запитали вони.

— Можна. Але тільки якщо на уроці ви будете працювати, а не заважати іншим, — строго, але з усмішкою відповіла вона.

Наступного тижня хімія була останнім уроком.

Коли дзвінок пролунав, більшість учнів швидко розійшлися. Марина нерішуче підійшла до парти Макара.

— Макаре… можна тебе попросити? Я зовсім не розумію валентність. Поясниш?

Макар кивнув і розгорнув періодичну таблицю.

— Давай. Дивись. Максимальна валентність у багатьох елементів збігається з номером групи.

Він показав пальцем на магній.

— Яка максимальна валентність?

— Два? — невпевнено сказала Марина.

— Правильно.

Далі Макар вказав на сірку.

— А в цього?

Марина подумала і назвала число. Макар трохи поправив і показав на номер групи.

Потім він перевів палець на фосфор.

— А тут?

З третього-четвертого разу Марина вже відповідала впевненіше., закріпивши, що валентність фосфору дорівнює 5.