Глава 26

Затишний вечір та пляшка червоного. Андрій.

Останнім часом справ накопичилося чимало. Розгрібати довелося мало не до самого вечора, до лабораторії заскочити зовсім не вдалося.

Додому повернувся о восьмій годині вечора. Від думки про те, що вдома на мене чекає Даша на душі стало трохи тепліше. Від ідеї купити дівчині букет квітів відмахнувся відразу. Щоб я – прагматик по життю, зовсім позбавлений романтичних ідей, дарував комусь квіти? Навіть звучить якось неправдоподібно. Нехай краще думає, що я такий собі гурман і естет, що веде сибаритський спосіб життя.

Тим більше, що на задньому сидінні лежить новенький ноутбук, замість вкраденого частково з моєї вини. Тож букет тут точно буде зайвим.

Дім зустрів приємним м'яким світлом у вікнах. Незрозуміле відчуття утворилося всередині та теплом оселилося в області грудей.

Натхненний своїми переживаннями, я прихопив пакети з покупками й наблизився до вхідних дверей. У вітальні відчутно апетитний запах домашньої їжі, але самої дівчини в кімнаті не видно. На її пошуки вирушу пізніше, спочатку проінспектую кухню.

Не пам'ятаю, коли востаннє таке траплялося, хіба як жив із батьками. Раніше мама ще не завжди була зайнята науковою діяльністю і часто балувала нас домашньою випічкою. Ось і зараз пахне чимось подібним.

- Так ось ти хто. – Підколупнув «винуватця» цих ароматів. На деку закутаний фольгою пиріг. - Ум, з м'ясом.

Облизати б пальці від такої смакоти, але вчасно обсмикнув себе, згадав, що руки не помиті.

Даша знайшлася в одній зі спалень на другому поверсі. Вона по-турецьки розташувалася на широкій постелі. Навколо дівчини у творчому безладді розкидані зошити та методички, а сама вона поглинута читанням, навіть не помітила моєї появи. Я теж молодець, увійшов до кімнати дівчини та навіть не постукав. А з чого раптом, я ж у себе вдома.

- Я сподівався, ти оселишся у моїй спальні.

- Привіт, боюся ми й так поспішили.

- Та що ти кажеш, а мені так не здається. - Перекинув її спиною на ліжко. - Я вважаю, ми дарма стільки часу витратили. А хто в цьому винен?

Я припав до її губ. Поцілунок вийшов таким, як мені хотілося і взагалі все вийшло саме таким, як мені хотілося. Скинув покривало на підлогу разом з усім, що було зайвим у цій ситуації. Звільнивши її від одягу, почав покривати шию і груди поцілунками, залишаючи вологу доріжку на шкірі. Юне тіло відреагувало миттєво, вкрилося мурахами, а сама дівчина видала солодкий стогін. Немає більше сил стримуватись, і я повністю віддався спокусі. Вона виявилася палкою і пристрасною коханкою. Не поспішаючи, потопаючи в ласках, насолоджувалися один одним наступні кілька годин. Виснажена Даша притихла на моєму плечі, мирно сопучи, її обличчя виглядає таким ніжним, лише губи, що злегка припухли від поцілунків, видають аж ніяк не ангельське проведення часу.

Звільнився, щоб не розбудити дівчину, акуратно прикрив її голе тіло ковдрою. Мені не хочеться залишати ліжко, але в мене ще залишилися справи на сьогодні.

У кухонному ящику знайшов пачку цигарок, що залишилася не пам'ятаю з яких часів. Курити давно покинув, але зараз чомусь захотілося вдихнути запах тютюну.

Покрутив у руках цигарку, понюхав і навіть лизнув, але закурити так і не наважився. Не варто псувати враження про такий приємний вечір гірким запахом їдкого диму.

Десь у надрах кімнати пролунав оригінальний дзвінок мого мобільного.

– Слухаю. - Прийняв виклик від невідомого номера.

- Пане Власов, то ви подумали над моєю пропозицією?

- Я згоден, я візьмуся за ваш, хм, проект. - Як ще можна назвати захід про створення формул наркотичної речовини. - Умови обговоримо пізніше.

- Ви не в тому становищі, щоб диктувати свої правила, пане Власов?

- Вам без мене не впоратися.

- Добре, гадаю, ми зможемо домовитися. Тільки пам'ятайте, що ми стежимо за всім вашим оточенням, так що без дурниць.

У трубці почувся гудок, а я з роздратуванням відкинув трубку на диван.

- У тебе проблеми? - Почулося за спиною. - Вибач, я почула частину розмови.

- Підслуховувати недобре. - Похитав головою.

- Я не навмисне.

- Я не серджуся. - Притягнув за тонку талію до себе. - Чому не спиш, розбудив?

- Ні, зголодніла.

- Так швидко?

Вона стоїть переді мною в домашній сукні, така мила і смішна одночасно.

- То що ти скажеш?

- Жодних проблем, тобі нема про що хвилюватися.

- А як же погром у тебе вдома та в мене?

- Дрібниці.

- Але ж ти сам казав.

- Я вранці з цього приводу тобі все сказав, додати мені нічого.

Образа залила обличчя дівчини, вона поспішила вивільнитися з моїх обіймів. Чорт, схоже, перегнув палицю.

- Повір, деталі тобі ні до чого. - Притягнув її назад. - Потерпи трохи й все скінчиться, тобі нема чого хвилюватися. - Намагаюся згладити конфлікт. - Не забивай свою голову дурницями, краще нагодуй мене.

Скорчив пику мультяшного кота, намагаюся розжалобити дівчину.

- Чорт із тобою, сподіваюся моя довірливість не вилізе мені боком.

Подивися на неї, перший день, як ми разом, а без з'ясування стосунків не обійшлося. Ох, вже ці жінки. Мені може теж прикро: я виявив альтруїзм, дав притулок красуні, прийшов з роботи, а тут таке. «Яке?» - видає внутрішній голос.

Гаряча крихітка приголубила, вечерю приготувала, а те, що лізе не у свою справу, так це можна зрозуміти. Ні, мені не прикро.

- Зізнаюся, як прийшов, я не втримався і відщипнув зовсім небагато. – Показав пальцями розмір завданих збитків.

Даша почала накривати на стіл, але мучитися сумнівами не припинила. Щоправда, більше образи не демонструє. Ех, так не піде, доведеться якось її відволікти, добре, для цього в мене ціла ніч попереду.

- Надавати б вам по мордасах, Андрію Васильовичу, за ваше свавілля. – Навмисне офіційним тоном пожартувала вона.

- Получиш по сраці, Веселова. - Ласкаво пригрозив, повинен же хтось провчити цю безсовісну молоду особу.