Глава 24

Вона мене вб'є сьогодні. Андрій.

- Зупини тут. - Попросила вона, не доїжджаючи один квартал до університету.

- Навіщо?

- Я не хочу, щоб усі побачили нас разом.

– Ні.

- Що?

– Не зупиню. Може, я тебе підвіз. Подібна ідея не спадає тобі на думку?

- Ти мене цілий тиждень зібрався підвозити? - Скорчила вона гримасу.

- Смішно. Може й довше, як вийде.

- Мені що тепер із дому не можна виходити?

- Можна, але бажано у світлу пору доби, і не однією. Нехай хтось буде поруч, краще Ірина, а то мені твій Рон не подобається.

- Зате мені він подобається, Рональд – мій друг.

- Все-все, захиснице, хай буде Рональд.

Даша випурхнула з машини першою і поспішила втекти в довгих коридорах університету. Ось коза буде покарана за самоврядність.

Я піднявся до свого кабінету, тут у мене є запасний костюм. Мені треба переодягнутися, адже приїхали ми від Даші, і я так і залишився у джинсах та домашній футболці.

Часу залишилося обмаль і треба поквапитися. Увійшов до аудиторії останнім, переді мною встигла проскочити Даша з Ірою. Я зачинив за дівчатами двері, пропускаючи їх уперед. Студенти змовницьки зашепотіли, переводячи погляд з мене на дівчат. Ясно одне, пліток і пересудів не уникнути в будь якому випадку.

– Невеликий відступ перед лекцією. - Взяв слово першим. - Всім, кому цікаво, хочу сказати таке. Так, ми з Веселовою приїхали на одній автівці.

Остання завмерла у проході, так і не встигла зайняти своє звичне місце. Вона дивилася на мене неспокійним поглядом, а я продовжив.

- Це не акт доброї волі, я не просто її підвіз. У нас із нею стосунки та подібну картину вам доведеться бачити часто. Питання є?

У приміщенні повисла тиша, Даша опустилася на перший-ліпший стілець. Тепер в її очах немає благання, суцільна пожежа. При нагоді вона мене розірве. Ірина почала її смикати за лікоть, але Веселова ні на кого, крім мене, не звертає уваги. Увечері мені кінець, а може, й вечора дочекатися не доведеться.

Нарешті вона почала реагувати на сторонніх, а я почав читати тему сьогоднішньої лекції.

Продзвенів дзвінок, сповіщаючи про закінчення пари. Студенти один за одним потяглися до виходу, Даша разом із ними.

- Зайди до мене після пар. - Зупинив її біля виходу.

- Неодмінно. - Виплюнула вона отруйним тоном.

- Я серйозно. – Взяв за лікоть.

- Я теж. – Звільнила свою руку та продовжила шлях.