Глава 6

Тріумф доцента. Андрій.

“Разюча стійкість”, - подумав, почувши стук у двері. Уже четверта, я думав вона прибіжить раніше. Я був впевнений, що трійка за залік Дашу не влаштує, адже вона йде на червоний диплом і така оцінка для неї не варіант. Було цікаво як дівчина тепер буде викручуватись.

Довелось відірватись від вивчення чергового замовлення, яке обіцяє бути цікавим та може принести гарний дохід. Тільки, є в мене певні сумніви стосовно нього. Впадають в око розбіжності між формулами та прикріпленим матеріалом. На помилки не схоже, складається враження, що супровідні документи готував якийсь дилетант або ж мене перевіряють на профпридатність.

- Ввійдіть. - Крикнув напівголосно.

Вона ввійшла та завмерла біля дверей. І куди це поділась її зухвалість?

- Я прийшла. - Нарешті відважилась вона.

- І? - Не збираюсь їй допомагати.

Невпевненим голосом вона розпочала свій діалог.

- То ти визнаєш, що твій рівень недостатньо добрий? - Спеціально підняв цю тему, хай знає своє місце.

Встав поряд з нею. Даша старанно відводить погляд, для неї це не проблема, адже я значно вищий за неї. Зате й у мене є перевага, у комірі її светра мені видно більше ніж вона планувала показати.

- Визнаю. Мені хімія ніколи не заходила. І я не знаю що ще можу зробити.

“Притримати язика за зубами”, - подумав, а насправді відповів інше:

- Може, варто спробувати перепросити, а не виснажувати себе?

В її очах сполохнуло полум'я, схоже на те, яке я бачив під час її виступу в барі.

- За що? - Вигукнула і склала руки на грудях, а я нарешті відвів погляд від її, кхм, светра.

- По-твоєму нема за що? - Продовжую виводити її із себе.

- Так не чесно, ви мене клеїли.

- Почнемо з того, що я тебе врятував.

- І я вам за це подякувала. - Відповіла більш спокійним тоном.

Молодчина, швидко взяла себе в руки.

Далі я поставив їй умову, від якої вона не зможе відмовитись. У цієї дівчини може бути гарне майбутнє, потрібен лиш поштовх, тичка під її акуратний задок, щоб не розслаблялась. Хай краще зараз вона на мене злиться, зате потім подякує.