Хімія для серця
Розділ 18. Повернення
Дорога назад здавалася коротшою, хоча втома навалювалася на плечі, як важкий рюкзак. Мар’яна сиділа біля вікна автобуса й дивилася, як повз пролітають жовті поля, тьмяні села й рідкісні дерева, що хиталися у вітрі.
Назар поруч не говорив багато. Але його присутність — тиха, уважна — стала чимось знайомим, майже рідним. Час від часу він поглядав на неї і ніби хотів щось сказати. Але мовчав.
Коли автобус зупинився біля гуртожитку, і всі почали виходити, він затримався.
— Мар’яно…
— Так?
— Коли тебе не буде поруч… буде трохи порожньо.
Вона знітилася, усміхнулася краєчками губ.
— Я ж тут. Просто… іноді мовчу.
— Мовчання — це не страшно, якщо його розділяти з правильною людиною, — сказав він, злегка торкнувшись її плеча.
Ці слова залишилися з нею на весь вечір. Навіть коли вона вже сиділа в кімнаті з Ліною, розкладаючи речі, думки все ще повертались до автобуса, до поля за вікном і до його очей.
Щось змінювалось. Повільно, але незворотно.
#1035 в Молодіжна проза
#352 в Підліткова проза
Відредаговано: 12.05.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
