Люди

— Як думаєш, навіщо моїй бабусі усі ці речі?

— Можливо, твоя бабуся розумілась на травах? Ти казав, що вона була лікаркою?

— Так, у нас на городі дійсно завжди були різноманітні рослини, я не кажу про бульбу чи редьку, ті, про які ти казала.

— Дерев'яний хрестик, чому вона не носила його? Якось дивно.

— А що з пузирчиком?

— Без поняття що там.

— Еліксир молодості?

— Про що ти? - посміхнувшись мовила Агнеса, - це вже якась магія скоріше.

— А яка різниця між цією магією і тією?

— Велика.

— Яка?

Агнесі було важко відповісти.

— Забудь, думаю, це священа вода.

— Можливо. Тоді інше питання. Ми вже були в моєму рідному селі, не думаєш, що час відвідати твоє? Де воно знаходиться?

— На Закарпатті, у горах, думаю, немає сенсу туди їхати.

— Закарпаття?! І яким же чином ти опинилася тут, на Дніпропетровщині? Тоді, в якому дитячому будинку ти була?

— Забагато питань, не знаходиш?

— Та кажи!

— Після смерті родичів я пішла з гір, де ми жили і де поряд був ліс, на низ. Вночі дійшла до місця, де стояла вантажівка, з відкритими дверями. Поряд стояв власник, він курив у стороні і не бачив, що відбувається позаду. На вулиці було не дуже тепло, зовсім нетепло, я вирішила переночувати там, а на ранок, коли б машину завантажували, я б вийшла на вулицю, вислухавши прокльони водія. Але на ранок виявилось, що той родом з Дніпра і повертався туди зі своєї "мандрівки". Ось так я опинилась Бог-зна-де.

— Так ти жаба-мандрівниця?

— Скоріше міс "кріль", - саркастичним тоном кинула Агнеса.

— А, точно! - розсміявся Єремій

Єремій задумався, що в голові у цього юнака?

— Ми сьогодні наче знов повинні їхати на те місце будівництва, ну, зрозуміла, так? Давай до ворожки сходимо.

Він чогось точно недоговорює, точно його зачіпила ця історія із Закарпаттям.

— Можливо, це не погана ідея, - мовила Агнеса.

— Можливо, це не погана ідея.
— Ось і домовились. Тільки, давай їй подарунків купимо, вона нам наче допомагає, а безкоштовно.
— Подарунки? Вона знала, що ми повернемось, точно попросить кілька сотень гривень за таке. Людям тільки гроші потрібні.
— Не правда, подарунки приємніше!
— Парі?
— Як хочеш!
Єремій подивився на Агнесу виграшним поглядом.
Поробивши усілякі свої важливі справи в офісі, Єремій та Агнеса направлялись до мясця майбутнього готелю. А точніше, їх більше цікавила та бабуся. Вони знайшли її досить швидко, бо пам'ятали де вона живе, але от біда, скриньку вони залишили вдома, чи завадить це ворожці, яка зустріла їх з обіймами.
— Ну що ж, онучки мої, як у вас справи?
— Для початку, це Вам, - Єремій простягнув пакунок із солоденьким та корисними штучками для дому.
— Ой дякую, онучку, дякую, онучко! Ой бабця потішиться! А тепер розповідайте, що там у вас.
— Ми знайшли скриньку, яка належала бабусі Єремія... - мовила Агнеса, сідаючи за стіл.
— І що ж там?
— А чого тільки там не було! дерев'яний хрестик, пузирчик з чимось усередині і якісь замотані трави, а головне, вся скринька була засипана чорними ниточками! ‐ продовжив Єремій.
— Розірвані ниточки?
— Частина.
— Чіпали їх?
— Так
— А трави які?
— Точно не знаю, але ромашка і м'ята точно були. А ще лавровий лист і базилік, - сказала Агнеса.
— А в ковбочці вашій що?
— Без поняття, можливо, свята вода, - відповіла дівчина.
— Ясно, ясно.
— І що це все значить?
— Не знаю, що це значить, але у вас є цілий комплект для зілля від злих духів! - сміючись мовила бабця.
— А що з хрестиком? -спитав Єремій.
— Бабуся твоя не носила його? Думаю, що вона зі злими духами на "ти" була.
— Злими духами? Моя бабуся?! Та вона найдобріша людина в цьому світі! ‐ аж підскакуючи сказав Єремій.
— Тихо, дитино, це нічого не значить. Повір мені. Так от, хрестик знімала, щоб ті злі духи могли їй, так би мовити, допомагати.
Хвилинна тиша.
— Хоча, я бачу, що ви взагалі не розумієте, що далі, а ще, чую не одні ви приїхали.
— Ні, тільки вдвох.
— За дверима стоїть хтось.
Єремій поглянув у вікно, з якого було видно ґанок.
— Нема там нікого.
— А у мене по вікнах і над дверима трави розвішані, то від злих духів, а вони несміливі, щоб зайти сюди.
— Звіткіля б їм узятись?
— А хто скриньку відкривав? Хто ниточки чіпав? Ось вони і прийшли, от тільки їх твоя бабуся приручила, так вони на неї служили, від смерті оберігали, самі від себе. Бачу, ще й усі заговори добрі на злі обернулись, проти вас самих.
— Може якийсь обряд зробити?
— Можна, але от на вулицю треба, от тоді вже точно скажу.
Вийшовши на вулицю, покружлявши коло хати і залетівши мов ошпарена в дім, ворожка винесла вердикт.
— Родові ці духи, чи як їх ще назвати. Завжди вони з вами були, а тут ще й додалось вам проклять, дітки. І з батьками вашими, бабусями, дідусями, з усіма. Нічого не можна зробити, не підуть вони через якийсь, навіть найсильніший обряд. Тим паче, бачу вони вже діють, смерть близька, можете просто почекати, от-от будете вже на іншому світі.
— Що значить "вже діють"?
— Ви на межі були, але врятувались, вдвох, одна ситуація. Ой що це? Злі духи об'єднались! А були окремо! Не жити вам довго, зуб даю.
— А може сховатись якось? - спитала Агнеса.
— Все-таки хочете жити?
— Так! - викрикнув Єремій, який вже посивів тут за пів години.
— Духів багато, навіть не знаю... можете до лісу переїхати.
– Лісу?
— Так, збудувати там хатинку, посадити квіти...
— Постійте, чому ліс?
— Бо ліс священий!
— Священий?
— Так! Там стільки трав, природа, і не віє злістю, а між людей вам робити нічого, таких людей, серед яких ви зараз живете.
— Але люди завжди думали, що в лісі зло живе.
— Типу мавок і русалок, чи що?
— Та хай і вони, ‐ продовжив Єремій.
— Справжнє зло — це люди, запам'ятайте мої слова. Вони гнівають духів, вони проклинають собі подібних, їм легше видумати про лісову нечисть, щоб добити, скажімо, свою жертву — "Там русалки в темному лісі! Заберуть, утоплять!". А тут що, краще?
— Так це люди все?.. - Єремій задумався і наче образився.
— Звісно, і лісничий, що оберігає ліс, поганий, і домовий, що охороняє дім, це зло. Люди це справжня нечисть. Тому, послухайте моєї поради, підіть жити у ліс, там точно буде краще. Візьміть із собою святої води, станете лісничими.
Агнеса та Єремій вже збирались іти додому, але раптом їх окликала бабця.
— Цих духів розгнівали злі люди, вони ваше прокляття, ні втекти, ні подолати, не зможете.
Бабця посміхнулась, ніби сказала радісну новину. Але що тут радісного, поїхати в ліс? Вже краще вмерти! Агнеса та Єремій схильні саме до цієї думки, але їм хочеться зрозуміти, чи було б усе, що вони можуть втратити, варте схованкам від духів. Аналіз, відповів, що тільки робота і комфортне життя, але чи правда це вихід?