Все тільки починається

Наступний день, вже як не дивно, починається з тривог, проблем, метушні... яких тільки слів не існує для того, щоб описати робочі будні. Агнеса та Єремій прибули на роботу вчасно, але на думку справ, які їх там чекали, колеги запізнились на кілька днів. За один день дівчині потрібно зустрітись з ландшафтними дизайнерами і зробити замальовки готелю, бо вже на наступний день запланована зустріч з дизайнерами інтер'єру і оговорення їх замальовок, об'єднання та ведення бесіди про матеріали. Понеділок завжди починається з проблем, правда?
Перші на черзі ландшафтні дизайнери. Зістріч всього через годину, добре що в офісі, а про неї повідомили тільки зараз, часу на підготовку майже немає. І поки Агнеса намагалась вирішити це питання, Єремій, залишивши їй усі свої вчорашні записи, кудись зник, як під землю провалився, але навіть на роботу часу немає, не те що шукати його.
Ось вже записи й нотатки були приведкні до ладу, але залишалось лише п'ятнадцять хвилин до зустрічі!
Проблема в тому, що Єремій, скажімо, напівсекретар та напівпомічник який робить усе те, що не вміє робити Агнеса, навіть у домі замовника йому доводилось пом'якшувати середовище, бо Агнеса розуміється чисто у своїй сфері, було сказано вище. Тому з ландшафтними дизайнерами можуть виникнути проблеми та конфлікти, яких Єремій міг би легко уникнути. Але ций рудий щур кудись зник. А ні, за десять хвилин він наважився з'явитись.
— Де ти був? - розлючено спитала Агнеса.
— Агнесо, у мене не багато досвіду і вчора, коли ми були на зустрічі із замовником, я переконався, що взагалі нічого не розумію, тому сьогодні я зустрівся з Іваном Івановичем та секретаркою боса, вони мені трохи розповіли про це все.
Хлопець не шастав десь без діла, його можна зрозуміти, вибачити, та й скоріше вибачитись, ще й перед ним.
Єремій дуже допоміг Агнесі у вирішенні питань проекту, хоча десь вона ладна була його вбити, бо поки він шукав компроміс, дівчина твердо стояла на своєму.
Проект обговорювався кілька годин, але от що цікаво, навіщо так пришвидшувати події? Після зустрічі з ландшафтними дизайнерами, Агнесі довелось працювати ще й удома, вночі, поки Єремій солодко спав на дивані.
Хлопець проспав до п'ятої ранку, а потім нічого не могло змусити його ще подрімати до шостою, навіть годинку. Він давно так добре не висипався. Єремій вертівся на дивані з надією заснути, але зрозумівши, що він повен сил та енергії, хлопець встав і вирішив сходити до ванної кімнати. Недоходячи до неї, хлопцю захотілось подивитись, чи спить Агнеса, він відкрив двері у кімнату дівчини і поглянув одним оком, але її там не було. "Вона досі працює?" — Єремію стало ніби шкода дівчину, але з іншого боку він почував у собі якесь натхнення, а можливо й гордість. Все перемішалось у голові, ніби тут добряче попрацював блендер.
Закривши двері спальні, хлопець підійшов до дверей кабінету Агнеси і навіть уявив собі картину, де дівчина, так само, як і він колись, спить над своїм проектом, він навіть домальовував у своїх думках щоку Агнеси, таку ж розмальовану, як і в нього колись.
Відкривши двері кабінету, Єремій дійсно побачив сплячу красуню на стулі. Дівчина була такою милою і гарною, попри закріплене олівцем волосся та втомлений вигляд. Хлопець увійшов у кабінет і підійшов ближче до Агнеси, сівши навпочіпки, так він міг знаходитись на одному рівні з лежосидячою дівчиною.
"У неї такі довгі вії..."— Єремій уважно роздивлявся лице дівчини, але в один момент Агнеса ворухнулась, що дуже налякало хлопця, а через кілька мілісекунд олівець, який стирчав колись у волоссі дівчини, надумав піти у розвідку, чим розпустив її волосся. Добре, що хлопець звернув вчасно на це увагу і влучно спіймав противника, що міг перервати сон Агнеси. Зі заспокоєнням видихнувши, Єремій тихесенько поклав олівець на стіл. "Їй напевне незручно", — подумав хлопець після того, як Агнеса поворухнулась. Хлопець встав, так само тихо, та обережно взяв дівчину на руки, вона виявилась дуже легкою, як пір'їнка, обережно поніс її у спальню, відкриваючи двері ліктем та спиною, на ліжку спати буде набагато зручніше. "Але вже зовсім скоро вставати, подрімати не встигне", — Єремій перевів будильник на пів години пізніше, пояснюючи це тим, що самостійно приготує сніданок для Агнеси, а вона поспить трошки більше. Хлопець обережно накрив Агнесу ковдрою, а сам пішов у ванну, куди збирався на початку, а вже потім на кухню — готувати сніданок.
"Що б такого зробити? Яєшня, бутерброди? Що приготувати?" — Єремій роздумував відкривши холодильник. Закрив холодильник і відкрив ближню поличку з крупами.
— Що у Вас на сніданок, сер? Вівсянка, сер! — згадавши такий діалог, хлопець прийнявся готувати вівсянку, куди потім вкинув фрукти: яблука, банани; потім ще і малину, що входить до ягід. Взагалі, вівсянка була такою розкішною, Єремій аж згадав, як він готував її у бабусі. Це був стакан води, яку потрібно довести до кипіння, а потім вкинути трошки менше ніж пів стакану вівсянки, помішувати, щоб каша не залишилась у кастрюльці. Сіль та цукор додавати не треба. Після готовності додати варення. Хлопець любив додавати вишневе та грушове. Прекрасний рецепт, найулюбленіший, навіть так.
Залишалось десь двадцять хвилин до того, як прокинеться Агнеса, а робити нічого, Єремій вирішив зайти до кабінету дівчини, подивитись, що вона креслила. Як виявилось, майбутній готель замовника був схожий на щось середнє між маєтком та палацом, досить гарний, але чогось не вистачає. Єремій сів за стіл і почав шукати, цю деталь, яку він досі не бачив, але вона йому псувала весь вигляд. Виявилось, що там були недомальовки на даху і колонах, що відрізнядись від своїх "братів близнюків". Хлопець подумав, що деталі незначні і він самостійно може їх домалювати, Агнеса напевне просто втомилась, тому їх пропустила. Взявши у праву руку олівець, Єремій обережно, боязно дорисував ці пропущені лінії, після чого поклав олівець на те саме місце і пішов на кухню; коли ще трошки часу до того, як прокинеться Агнеса, Єремій почав готувати стіл до сніданку, а ще заварив чаю. Щойно все було зроблено, дівчина увійшла на кухню.
— Добрий ранок, Агнесо, як спалось?
— Щось я не пам'ятаю, як опинилась у спальні, - зав'язуючи хвіст мовила дівчина.
— Може ти була така втомлена, що ноги самі Вас туди привели.
— "Тебе", з кожним "Ви" я почуваюсь на двадцять років старшою; можливо ти правий.
— Тоді, ти любиш вівсянку?
— Вівсянку? Що у Вас на сніданок сер? - Агнеса сіла за стіл, трохи посміхаючись.
— Вівсянка сер! - сказав сміючись Єремій: Ти теж це знаєш?
— А чому б і ні?
Сніданок припав до душі Агнесі, навіть враховуючи той момент, що вона проспала на пів години більше, дівчина не сердилась, бо нікуди ще не запізнювалась. Хоча от що з проектом? Вдягнувшись та зібравшись до виходу, Агнеса пішла за проектом у кабінет і ще раз переконалась у своєму професіоналізмі. Ідеальний.
Вручивши своєму помічнику тубус з рисунком, колеги відправились на роботу, де в них відбулась наступна розмова:
— Коли ми зможемо поїхати до колишнього дому бабусі? - спитав Єремій у Агнеси, ніби вона знала відповідь.
— Думаю, можна буде поїхати ввечері після роботи, перед вихідною неділею.
— Не боїшся їхати вночі? Не страшно?
— От скажи, коли нам казали, що я відьма, тебе це питання не колишило, а те, що ми будемо їхати вночі тебе дуже хвилює, чому?
— Знаєш, допустимо ти відьма, але мені це жити не заважає і я в цьому проблеми не бачу, ну тобто, живеш і живи, я не з тих людей які ладні ненавидіти, боятись або вбивати тільки через звання, тієї ж відьми, не таке вже й страшне слово, просто нав'язливий стереотип, що відьми всі погані. А от з нічною поїздкою, я думаю, що по-перше, дуже погана видимість, по-друге, ти можеш бути втомленою після ррбочого дня, шанси на дорожньо транспортну пригоду збільшуються, а мені такого щастя не потрібно.
— А ти вмієш водити?
— Я? Я тільки коня якщо-що зможу осідлати... а щоб машину...
— Ясно. Доведеться тобі навчитись.
— Ти навчиш?
— Я подумаю над цим.
У роботі немає нічого такого цікавого, щоб розповісти, можливо тільки зараз. Єремій та Агнеса зустрілись із дизайнерами інтер'єру, все обговорили і запланували наступну зустріч. Всі наступні дні проводились за проектом, коли-не-коли і Єремію давались домашні завдання, де він малював якісь невеличкі споруди, виходило все краще і краще. Будні були настільки звичайними, що вся їх суть умістилась в одному абзаці. А от навіжені плани Агнеси та Єремія на вихідні не змінились, хоча хто його зна, що буде далі.