По той бік розуміння

Сьогодні в Агнеси та Єремія був вихідний — прекрасний день, щоб поставити всі крапки над "і". Або хоча б зрозуміти, в яку халепу вони вчора ув'язли, чи потрібно якось діяти та чи слід їм це робити разом.
Агнеса прокинулась досить рано, жайворонок, що сказати, вийшовши зі своєї кімнати, побачила Єремія, який лежав на полу з ковдрою у позі перекинутої на спину черепахи. Забавна картина зовсім не розсмішила дівчину, хоча те, що хлопець лежав на полу і перекривав прохід, її зовсім не задовільняло.
— Єремію, Єремію, ти спиш? - обережно спитала Агнеса, трохи присівши над "черепашкою".
— А... що?...
Єремій спитав напівсонно, виспатись йому не вдалось. Трози розплющивши свої очі, хлопець піднявся з полу і сів на диван, потираючи очі. Агнеса пішла заварювати чай і робити сніданок, то процесу згодом під'єднався і Єремій.
— Як спалось?
— Жахливо. Та бабця мене занурила у спогади як пакетик чаю, а зверху ще ложку, щоб я на самому дні побувала і не вилазила на поверхню.
— Які порівняння, але Ваша правда, мені усю ніч снилися якісь жахи.
— Якщо хочеш, я можу розтлумачити твої сни.
— Тоді слухайте: я опиняюсь серед поля вночі, темно, туман, нічого не видно, я йду по полю, а воно не закінчується, стає все темніше, я зовсім перестаю щось бачити...
— Це до спліток.
— ...Потім я натикаюсь на змію, вона така велика, зла, а потім знов як у тумані. Але раптом ця змія починає рости, стає просто гігантською!
— Що це була за змія? - спитала Агнеса, закидаючи хліб у тостер.
— Наче кобра, але страшніша.
— Думаю, на тебе чекає якась небезпека або втрата. Щось ще було?
— Цей сон був нескінченним. Потім якась нечиста снилась, тіні, злі духи, чорні силуети. Це все. А Вам що сьогодні наснилось?
— Мені ніколи і нічого не сниться.
— Ясно...
Агнеса та Єремій доготували сніданок і сіли за стіл, де хлопець знов задав питання:
— Я хотів спитати — та ворожка сказала, що Аи відьма...
— Що страшно, боїшся, що вб'ю?
— Агнесо, сьогодні я прокинувся від Ваших слів: Єремію, Єремію, ти спиш? Як я можу боятись людини, яка мене так розбудила? Я тут сплю вже вдруге і жодного разу не прокинувся від того, що Ви мене вирішили задушити подушкою.
Єремій трохи покращив сумарний настрій квартирних жителів, навіть засміявся, від чого прокинулась Нера і теж приєдналась до сніданку.
— Я скоріше хотів спитати про те, звідки Ви навчились тлумачити сни і що ще вмієте?
— Я ще вмію варити відвари, робити деякі ритуали, а навчила мене мама, а потім я дізналась ще про деякі речі з книг та інтернету. Тому все просто, будь-хто самостійно може навчитись.
— І правда...
Після сніданку, Агнеса та Єремій взяли блокноти та ручки, туди вони хотіди записати усі висновки, до яких прийдуть.
— Наша головна проблема — довіра тій бабці і віра у якісь прокляття.
— Згоден... можливо тоді нам слід ще раз подумати, це якось не за наукою... хоча з іншого боку... як Ви думаєте?
— Я думаю, що тобі краще називати мене на "ти", бо з кожним виканням я почуваюсь на рік старішою.
— Добре.
— Думаю, та бабця ясно відкрила нам очі на деякі речі, про які ми забули, нам варто все записати і проаналізувати.
— Тоді почнемо.
— Перше — мої і твої предки помирали не своєю смертю.
— Окрім моєї бабусі.
— Тобто є якийсь секрет.
— Секрет... записав.
Агнеса ходила по квартирі колами і роздумувала над наступним номером.
— А як помер твій дід? Чи хтось ще з пращурів?
— Його вбили на війні.
— Запиши це. Далі запишемо професії.
— Справу твого батька я знаю, записав, а що з мамою?
— Знахарка.
— Мої батьки були журналістами, а бабуся лікаркою.
— Тепер у нас є журналісти, які померли в автомобільній катастрофі; мисливець, який був вбитий братом; знахарка, яку спалили заживо; лікарка, яка померла своєю смертю.
— Думаю, ми нікуди не просунемось, поки не дізнаємось про таємницю бабусі.
— Згоден.
Агнеса та Єремій стали наляканими дітьми. Вони вірили в усе, навіть були впевнені, що на них є прокляття, яке без сумнівів вирішили розірвати. Агнеса та Єремій із самого початку знайомства не були ворогами, але після того, що наговорила їм та бабуся, ці двоє взагалі відмовлялися що-небудь розуміти, тому і їх відносини, перейшовши на задній план, поліпшились.
Необдумані рішення та дії — це все буде до тих пір, поки вони но зрозуміють, що прокляття стосуються реального світу, а не потойбіччя. Складно, а тим більше страшно. Коли дивишся телевізор чи читаєш книжку про усіляких відьом, про ті ж прокляття, магію, якось не дуже можеш поставити себе на місце героя. Уявіть, коли вам хтось поставив підніжку і ти ледве не впав, то одне, того юмориста видно, а коли ти сам о себе перечепляєшся, то вже щось дивне. Щось такого плану, невидиме, незрозуміле, що живе за своїми правилами і наука це пояснити не може, а ти, через цю науку, не можеш факт потойбіччя сприймати адекватно. Тому, на даному етапі, Агнеса та Єремій переживають часи з назвою "Їде дах", тому поки, деякий час вони побудуть трошки неадекватними, вчиняючи щось, що може обурити оточуючих і нав'язати їм багатсько питань.
До речі, там десь зверху було сказано про підніжку; вчора Агнеса перечепилась об щось, ніхто не побачив і не зрозумів, що то було, тому треба ще й з цим розібратись. Повернемось назад до історії.
Агнеса та Єремій, зробивши деякі нотатки, першим ділом хотіли зрозуміти, що було з бабусею хлопця. Руденький розповів, що вони жили у досить старому маленькому будинку на краю області, в них було багато боргів, що залишились від батьків, тому і помешкання було таким. Та далі, виявилось, що хлопець продав дім після смерті бабусі, чим погасив борг, але дім, невдовзі після покупки розвалився, наче балка тріснула, а дах завалив увесь дім. Господарі залишили все як є, тому там зараз повинні бути просто покинуті розвалини.
— Я думаю, що в тому домі можна щось знайти, але їхати туди десь дві години, якщо не більше, ‐ сказала Агнеса, по закінченню розповіді Єремія.
— Якщо там досі погана дорога, то не варто і мріяти про це, мінімум чотири години.
— У нас вихідний тільки сьогодні, ми встигнемо туди тільки доїхати, як уже потрібно буде повертатись. Сьогодні не поїдемо.
— Згоден. Тоді пропоную приготувати смачнющу вечерю!
Єремій своєю пропозицією трохи пом'якшив все дійство. Він дуже добрий і позитивний, і легкий, як би то пояснити. Є складні люди, які роблять усілякі речі для того, щоб здаватись крутішими, вони шукають шляхи, щоб показати свою силу, якої не дуже і багато. А легкі, інакше кажучи, прості люди потребують тільки посмішку на обличчях оточуючих, вони живуть не для того, щоб показати іншим, які вони круті. Багато хто не розуміє тоді сенс існування простих людей. Насолода, радість, щастя; найпростіші речі для них сенс життя, думаю, такі люди є найпрекраснішими. З таких людей був і Єремій, він завжди додавав простоти у розмови, не через те, що не розумів, так звану, мову розумних, просто любив простоту, ось і все.
Трошки видихнувши, скажімо, усю свою напругу, Агнеса та Єремій вирішили готувати вечерю. Але вдома малувато продуктів, тому було вирішено йти до магазину, а згадавши, що речі хлопця були досі у гуртожитку, був розроблений маршрут, який охоплював колишнє місце проживання Єремія та магазин. Наші герої вирішили йти разом і коли вони були у гуртожитку, Агнеса дуже здивувалась, побачивши, що всі речі хлопця вміщуються до його портфелю. Оце точно магічна штука, все вмістила. Але магічного то нічого не було, мало речей, це реалії життя.
Вирішивши усі питання виселення з гуртожитку, Агнеса та Єремій поїхали до магазину. Так, вони були на машині, ще й з Нерою. У супермаркеті були куплені продукти на тиждень, ними був забитий весь холодильник.