Ранок мудріший

— Прокидайся Агнесо, у тебе є дві проблеми і нуль рішень, - із цими словами прокинулась дівчина: без Нери ранок не той, ніби іншою людиною прокинулась. Ніхто не муркоче, ніхто не дратує, незвично якось.
Ці думки прокрутились в Агнеси у голові, щойно вона прокинулась. Чомусь людей часто дивують такі особи, які здатні прокинутись і одразу ж почати думати або ще й говорити. Агнеса була однією з таких особ.
— Щоб вилікувати кішку, потрібно спалити яйце, щоб спалити яйце, потрібне багаття, де я вам намалюю багаття? Єдине радує, що у хворобі кішки не винен Єремій. Єремій. Через нього стільки проблем, а я про нього ще й думаю. Хоча... можливо він і є рішенням моїх проблем?
Прекрасна ідея прилетіла, ні, влетіла в голову Агнеси і з нею дівчина, знов таки, полетіла на роботу, де її біля входу вже чекав пунктуальний Єремій.
— Як Ваш настрій?
— Непоганий, навіть навпаки.
— У мене Джекпот?
Агнеса зробила дивний різкий видих через ніс, після якого піднлая лівий куточок губ. Це такий в неї сміх?
— Можливо сьогодні ти встав з правої ноги?
— А Ви теж вмієте жартувати?
— Це був не жарт. До початку робочого дня ще двадцять хвилин, у мене для тебе є робота.
— Правда? Нарешті? У Вас не таке кам'яне серце, як всі кажуть?
Чомусь, ця фраза змусила Агнесу задуматись, вона подивилась на підлогу, їй це казали мало не кожен день, але можливо ті рази це було сказано зі злістю, ненавистю, а тут... дівчина бачила посмішку, з уст Єремія це було сказано якось легко, жартівливо, ненав'язливо, хоча Агнеса, здавалось, вперше почула про себе таку звичну річ.
— Моє серце з льоду, ти сам це вчора сказав, забув?
— Я сказав, що Ви "Крижана королева", не плутайте мої слова.
Агнеса та Єремій сіли за столик у кафе і дівчина почала пояснювати, що повинен робити руденький. 
— Моя кішка зараз у ветеринарній клініці, кожен день о третій ти повинен навідуватись до неї і казати мені про її самопочуття, адрес клініки надішлю, зрозумів?
— Зрозумів... і це все? - трохи сумно мовив Єремій.
Агнеса не співчувала ніколи і нікому, але тут, вона відчула його емоції, це співчуття? Ні? Тоді як це називається?
— Це не все, ще тобі потрібно знайти багаття, або місце де його роблять, або можна зробити. Ясно?
— Так, знайду.
— Це не стосується роботи, це мої особисті забаганки, та пам'ятаю ти сказав, що людина не може жити без мрії, а так як я тебе від неї таким чином віддаляю, тоді я трохи навчу тебе рисувати архітектурні споруди.
Трохи пригнічений Єремій поглянув на Агнесу своїми блакитно-зеленими як море очима, вони світились від радості, хвилину тому сумний хлопець зараз готовий був стрибати від радості. Він на крок приблизився до мрії.

Чому Агнеса така добра? У чому підвох?
Далі день проходив як завжди нічого цікавого. Агнеса працювала. Єремій намагався не потривожити цю хитку доброзичливу конструкцію двічини, а також сходив до клініки. Та й день пройшов як зазвичай. Та на ранок наступного дня, Агнеса прокинулась від того, що їй подзвонив Єремій.
— Я думав, усю ніч думав, багаття можна розпалити десь на природі, у лісі чи біля річки якоїсь, а ще на цвинтарі розводять багаття, що думаєте, куди підемо?
Ошелешена такою заявою Агнеса, трохи не второпала, що діється, але зрозуміаши, про що йде мова відповіла:
— Ми йдемо на цвинтар тільки тому, що так не доведеться нам марнувати природні ресурси, а не тому, що я...
— Зрозумів я. Так Ви турбуєтесь про природу, не така Ви вже і жахлива людина, - перервав хлопець Агнесу і скинув виклик.
— Господи, не спиться ж йому о п'ятій ранку... це ж я тепер не засну...
Знов задзвонив телефон:
—О шостій тридцять чекаю на Вас біля офісу, так би зайшов за Вами, але я не знаю, де Ви живете. О сьомій на цвинтарі розпалять багаття, - скинув виклик.
— Тепер ще вставати... - сказала Агнеса і почала збиратись.
У назначений час дівчина зустрілась з Єремієм біля офісу і вони поїхали на цвинтар, де о сьомій, справді, вже  було розпалене багаття.
Агнеса дістала із сумки паперовий пакет, в якому було яйце, і тільки вона думала його викинути, Єремій, який на диво мовчав увесь час, спитав:
— Агнесо Адамівна, а навіщо Вам багаття і що у пакеті?
— У пакеті яйце.
— Воно зіпсоване? Його ж можна було просто викинути у смітник.
— Розумієш, життя це така річ, де люди хочуть те й діло підсунути тобі якусь свиню. Ось, яйце, заговорене.
— З чого Ви взяли, що Воно якесь прокляте?
— Навіщо комусь класти його біля дверей мого дому?
— Можливо це подарунок, є ще докази?
— Якщо розбити заговорене яйце, в середині воно буде чорне, хочеш перевірити?
Єремій зацікавлено подивився на Агнесу. Дівчина у свою чергу підійшла дуже близько до вогнища, воно було досить великим і, здавалось, от-от візьме "Крижану королеву" у свої обійми. Єремій підійшов трохи блище до Агнеси. Дівчина піднесла руку до вогнища і здавила яйце у руці. Почувся тріск шкарлупи, в унісон із вогнем, в ту саму секунду, з кулаку Агнеси потекла якась чорна, огидна жижа. У цей момент Агнеса подивилась на хлопця і викинула яйце у вогнище, витерла руку об пакет і його теж кинула у вогонь.
Коли Єремій прийшов до тями, вони поїхали до офісу.
У компанії вже зібралась більша частина працівників, багато з них пили каву перед початком робочого дня, директор же був у своєму кабінеті. Він дивився у вікно, попиваючи каву, як і його працівники. Та ось, до його очей впала така картина: Агнеса і Єремій разом, дружно заходять до будівлі. Вся кава, яку Олег Паалович вже хотів проковтнути, опинилась на склі, яке потім довелось відмивати... ще й підлогу...
За традицією, день проходив звичайно. Агнесі добре, їй хоч є чим зайнятись, а у Єремія тільки одне завдання — ходити і дивитись як там Нера. Сумно.
Та от у кінці робочого дня хлопець вирішив поцікавитись, коли буде перший урок рисування архітектури.
— Агнесо Адамівна, а коли ж я зможу намалювати свою першу будівлю або якийсь фонтанчик? ‐ спитав Єремій дівчину, яка виходила з офісу: Чи Ви з тих, що забувають свої обіцянки?
Агнеса подивилась на хлопця, закатила очі.
— Пішли, сьогодні працюємо у мене вдома.
— Додому? По тому, що я про Вас знаю, Ви будете послуговуватись принципом "мій дім - моя фортеця".