День перший, спроба перша

Вранці, як і зазвичай, Агнеса прокинулась о шостій ранку, заварила собі чаю, погодувала кішку, привела себе до ладу і поїхала на роботу.
У багатоповерхівці було б усе тихо, якби не спліткарки, якии нічим зайнятись. Хоча сьогодні тема була важлива. Ніби.
У квартирі Ліди зібрались усе ті ж жінки, з новиною прийшла зарюмзана Олеся.
— Дівчата, від мене пішов чоловік...— ридаючи мовила Олеся.
— А я казала, що нас усіх рано чи пізно  чоловіки покидають, а все це та відьма! - злісно мовила Ліда.
— А що він хоч сказав, Олесе? ‐ спитала Ганна.
— Що я багато рюмзаю, що я занадто просто, багато сміюсь і взагалі, що я дуже емоційна, - заливаючись слізьми відповіла Олеся: а потім, я бачила, як та Агнеса виходила з квартири, а він на неї так поглянув, так поглянув!
— Все та відьма, я знала, що від неї добра не слід чекати, ‐ сказала Вероніка.
— Холоднокровна зміюка, в неї закохатись надумав?!
— А я його так любила! 
— Не плач, скоро усю підлогу заллєш.
— Знаю я, що з цим робити, - сказала Ліда, подивившись на усіх з якимось призирством, трохи підняла брови.
— Ну і що ж? - відповіла їй Олеся з надією в очах.
— Помстимося цій відьмі, хай знає, як чоловіків приворожувати!
— А як?
— Підклади можна зробити, ниточка з вузликами, яйця заговорити — відплатимо тією ж монетою!
— Точно! - викрикнула Вероніка.
— Але ми не вміємо цього робити, - відповіла Ганна.
— Я вмію. От тільки проблема, на все то гроші потрібні на матеріали то, давайте розділемо витрати, для першої спроби, по 50 гривень з кожної, а там, думаю, вона і після цього на своїй мітлі з квартири вилетить!
Дівчата просунули їй купюри, а потім вийшли з квартири, займатись своїми справами.
Тим часом Агнеса на роботі сподівалась втекти від свого помічника, який те й діло плутався під ногами. Єремій намагався їй допомогти, то олівець подасть, то чаю принесе, а їй усе не те. Дівчина самотушки звикла боротись зі своїми навіть найменшими проблемами, а тут вимальовується якийсь приставучий чоловічок. День проходив для неї просто огидно. Хоча і Єремій не був радий своїй праці для "крижаної королеви".
В обідній час обидва спустились до кафе, де в них відбулась невеличка бесіда за столиком.
— Мені не потрібна твоя допомога, перестань плутатись у мене під ногами.
— Але це ж моя робота, - здивовано сказав руденький. У нього був такий вираз обличчя, ніби його спитали, чому він не народився котом або ще якесь абсурдне, дивне питання.
— Звільнись.
— Я не можу!
— Мені всеодно, звільняйся, якщо не можеш зі мною працювати.
— Але це ж я Вам заважаю, мені Ви не заважаєте.
— Тебе найняли для того, щоб ти допомагав мені, ти не справляєшся зі своїми обов'язками, звільнись.
— Я ще навчусь, не велика біда.
— Йди з моїх очей!
— Я знов буду Вам заважати, дайте мені завдання.
— Брись!
Єремій пішов від столику, думаючи, що чи він кіт щоб йому "брись" казати.
У кінці робочого дня, коли Агнеса вже напрявлялась додому, на виході з офісу її знов зустрів Єремій, який і не думав відчіплятись.
— Знаєте, мені було неприємно, коли Ви мені "брись" сказали.
— Мені то яке діло? ‐ спитала зупинившись Агнеса.
— Ну напевне Вам і ніякого... Тоді пропустимо цей момент. Я ж можу виконувати будь-які Ваші доручення, це ж так вигідно ну? Ну давайте мені якісь поручення!
— Я ніколи в житті не бачила людини, яка б так хотіла працювати. Скажу ще раз, звільняйся.
Єремій трохи замовчав, подивився униз, а потім відповів:
— Пам'ятаєте я питав, чи є у Вас мрія?
— Я відповіла на це питання, що ще?
— У людей повинні бути мрії, завдяки ним вони живуть, завдяки ним ідуть далі. Коли у людини немає мрії, вона... вона... вона просто доживає своє життя, така людина ніби квітка, яка зів'яла, щойно розквітла і вона буде жити мертвою, вона мертва тоді, коли ще може жити. Люди, в яких є мрії, насолоджуються життям, для них життя, це як мед, що залишився від сот на пальцях, а він найсмачніший. Його мало, але ним люди найбільше насолоджуються. Мрії можуть ніколи не здійснитись, але так виникають пригоди, нові знайомства, кохання. Моя мрія — бути архітектором. Я не можу закінчити університет, мені потрібні гроші, робота. Я не впевнений, що колись зможу стати архітектором, тому я спробував подати резюме у двадцять сім компаній, і в цій мені поставили умову, бути твоїм помічником, тільки тоді мене візьмуть. Але Ви цього не розумієте, а я просто хочу бути поруч зі своєю мрією і я нізащо не звільнюсь тільки тому, що Ви так хочете!
Єремій, який продовжув свій монолог кілька хвилин, переживаючи усі можливі емоції, закінчив говорити, розвернувся і пішов, без бажання слухати "повчання" Агнеси, яка, не довго думаючи, теж пішла, до машини, а потім поїхала додому.
Вдома на дівчину чекала неприємна новина. Її кішка раптом захворіла, у неї почало облазити хутро, вона просто лежала на дивані, напівмертва. Хутро було по всій квартирі, на дивані, столі, підлозі, ліжку, де тільки можна було.
Перша думка Агнеси:
— Корм підсунув зіпсований, що ж ще?! Ягня, мрія в нього? Отруїти мою кішку в нього мрія?! Йому кінець, придушу!
Агнеса зі злістю, можливо і хвилюванням, взяла Неру і повезла до ветеринару.
Лікар сказав, що Агнеса вчасно прийшла. Але додав, що кішці потрібен постійний догляд, якщо щось станеться. Але от що з Нерою було — незрозуміло. Агнеса, навантажена роботою, сказала, що в неї немає можливості піклуватись про Неру вдома. Лікар сказав, що дівчина може залишити кішку тут і приїжджати до неї кожен день о третій, поки Нера не одужає. На інший час не можна. Це був єдиний варіант, Агнеса точно щось придумає, тому заплативши, подякувавши і попрощавшись, вона поїхала додому де побачила цікаву картину.
У коридорах багатоповерхівки, біля дверей були поглиблені в стіну, так звані, полички, на яких стояли декоративні світильники, позаду одного з них лежало куряче яйце.
— Ось чому у мене кішка захворіла. Але Єремій не знає де я живу. Тоді хто це зробив?
Агнеса завернула яйце у листочок з блокноту і прийнялась думати, що ж з ним робити. Відповідь була очевидна, потрібно його спалити, кинути в багаття, але де ж його взяти, доведеться залишити у себе, та це не дуже хороша ідея. Якщо яйце викинути, нічого хорошого теж не станеться, тільки спалити. Ранок мудріший за вечір, можливо завтра, Агнеса вирішить цю проблему.