Пролог

9 місяців тому

Гучна музика розриває танцпол від виступу ді-джея, що відтворює свої сети крізь потужну апаратуру. Кольорові промені б’ють по очах. І ми з подругами в черговий раз тільки-но опорожнюємо свої келихи, як Мирослава говорить, що їй не вистачає напоїв та стрімко підіймається.

— Міро, можливо, нам вже досить того, що ми замовили? — говорю до подруги, яка вже прямує до бару.

— Злато, ми ж святкуємо твоє звільнення від того кретина! Напої мають  литися рікою! — демонстративно фиркає подруга й далі пробирається крізь величезний натовп, який сьогодні зібрався, наче на замовлення.

— Не такий вже він і кретин, — за звичкою захищаю Макса, відкинувши за плечі накручене русяве волосся. 

Міра його незлюбила з самого початку наших стосунків і постійно придиралася до нього. На її думку, від хлопця, який фарбується в платиновий блонд, добра не чекати.

— Якщо тебе кинув — значить кретин, — відмахується дівчина й перехиляється через барну стійку та щось шепоче бармену. А може й не шепоче, а говорить, але мій захмелілий стан не дозволяє цього розрізнити.

Зазвичай я не п’ю стільки, як сьогодні. Але у всьому є виняток. І сьогодні саме той. Макс кинув мене після майже року стосунків.  Не просто кинув, а написав про це в повідомленні без жодних пояснень ні про причини, ні про будь-що інше.

Звісно, я спершу не повірила. Але подзвонивши йому почула коротке “Я все написав. Не дзвони більше”. От тоді я й вибухнула. Рвала та знищувала все, що нас з Максом пов’язувало. Міра та Кіра, повернувшись ввечері додому, спочатку пожартували про ураган. А тоді вирішили, що мені варто сходити в клуб та виплеснути емоції. Як сказала Міра: “Нічого кращого за танці бути не може”.

Спершу все так і почалося — з танців під бадьорі біти. Але Мірі не вистачило пригод і вона замовила коктейлі для нас трьох. Тоді ще. І тепер, коли моя голова починає ходити обертом, подрузі забажалося шампанського. Звісно ж, усі мої спроби зупинити її виявилися марними. І тепер замість того, щоб танцювати з Кірою, я намагаюсь проконтролювати Міру, аби та не набрала чогось такого, що точно буде зайвим.

Поки спостерігаю за тим як Міра, крім замовлення напоїв, починає фліртувати з тим самим барменом, сідаю на вільний стілець трохи далі від неї та все ж так, аби не втратити подругу з поля зору.

— Така красуня й без охорони? — лунає відразу за спиною. 

— Охорона саме звільнилась. Бажаєш зайняти її місце? — кидаю жартома, але це вдається цілком серйозно.

— Якщо потягнеш оплату, то чом би й ні? — відповідає незнайомець і лише тоді я повертаюсь в пів корпуса до того з ким мій захмелілий мозок вирішив посперечатися.

Навпроти мене до біса привабливий хлопець. Хоч він і сидить та все ж розумію, що цей красунчик доволі високий. А ще точно займається собою. Під сорочкою чітко промальовуються міцні м’язи в татуюваннях. Ліхтарі, які почергово освітлюють залу, допомагають роздивитися цього брюнета з темним поглядом. А ще у нього до біса магнетична посмішка. Була б я вільною — точно б купилась. Але ж я і є вільною!

— Як же я знатиму чи потягну, якщо ти говориш загадками?

— Ніч зі мною, — нахилившись вперед говорить на вушко незнайомець з придихом від якого по тілу проносяться малесенькі мурашки.

Пропозиція цілком абсурдна і я точно не з тих, хто застрибує в ліжко незнайомця в першу ж зустріч. І вже збираюся відмовити, але брюнет вирішує по своєму й, підвівшись, хапає мою долоню та тягне до виходу.

— Мовчання — знак згоди, красунечко, — кидає, коли я починаю вагатися перед його ж автомобілем.

Не знаю що на мене діє: адреналін, який точно зашкалює в цей момент, алкоголь, який точно є у моїй крові та туманить розум чи харизма незнайомця. Але я чомусь таки погоджуюсь на його пропозицію та сідаю в автомобіль. Якщо я раніше думала, що Макс кинув мене через те, що я якась не така, то зараз переконуюсь, що це зовсім не так. Навряд чи такий красень захотів би мене, якби я була “не така”.

Поки я літаю в думках автомобіль зупиняється біля готелю, який відносно недалеко від клубу. Так само, тримаючи мене за руку, незнайомець веде мене до номера, який навіть не замовляє, а просто отримує ключі. Або ж мені це здалося.

Варто нам опинитися в ліфті він притискає мене до прохолодної стіни й починає цілувати. Спершу в губи, а тоді прокладає доріжку поцілунків по шиї. Аромат ванілі, мускусу та тютюну врізається в мої легені ще більш захмеляючи мій розум.

Поцілунки перериваються щойно ліфт зупиняється. Виходимо й тепер вже обоє поспішаємо до номера. Не знаю як, але красунчику вдалося надзвичайно швидко викликати не лише збудження, а й бажання. Думки про Макса майже відійшли на другий план. Хоч далеко у свідомості все ще борються думки між “все ще можна повернути” й тим, “що він сам мене кинув ”.

Грюкіт дверей, наче постріл викидає думки про Макса й сигналізує про те, що я тут з красунчиком з клубу. Все ще можна зупинити. Але я не зупиняю. Мабуть, не встигаю, чи не бажаю. Красунчик обіймає мене та знову міцно цілує аж доки нам не перехоплює подих. Зриваємо одне з одного одяг та падаємо в ліжко. Думки остаточно вивітрюються з моєї голови. І на найближчі години є лише я, він та наша насолода…

Легкий стукіт пряжки приводить до тями. Незнайомець вже в штанях й натягує сорочку. З-під прикритих повік розглядаю його рельєфне тіло. Десь знизу живота приємно ниє і на мій сором я хочу повторення. Гучно ковтаю й тим самим привертаю увагу брюнета з карими, наче шоколад, очима.