Перший сніг.

Ще на вулиці темно близько шостої ранку моя мати мовчки мене розбудила типу на моє прохання.
- Ну .., що, я ж просила в шість.
- Ш-ш-ш ладно, поспи ще.
Але мені вже не спалося і я крутилася з боку в бік намагаючись себе заколисати, але так як нічого не виходив, загорнувшись в теплу ковдру я вийшла на кухню де сиділа попиваючи каву мама.
- Доброго ранку - крізь сплячі стан свого непроснувшегося організму тихо промовила я.
- Чого ти так рано я б розбудила тебе.
- Та ладно чогось не спиться. О боже, це го ще не вистачало.
- Що трапилося?
- Ти бачила що за вікном твориться?
- Тю, ти що дивна, поверсі зима, подумаєш сніг випав.
- Пипец у мене ж немає взуття.
- Так звичайно, ми тобі недавно купили, таку яку ти просила.
- Я не можу в ній цілий день ходити, ноги починають хворіти.
- Я в твої роки на шпильці стрибала, а ти кажеш.
- Ой не починай. Зроби мені краще кави, будь ласка.
Включивши газ мама поставила чайник і запитала:
-А чого ти так рано піднялася сьогодні ж вихідний.
- Та ми з Маринкою домовилися зустрітися о восьмій.
- Навіщо? Вона що сюди з самого рання прийде.
- Ми знайшли роботу нам треба там вже на десяту годину бути.
- Да-а. Так що треба всіх Розбудиш.
- Пипець скільки можна, коли вона підійде то набере мня на телефон.
- Ти тихіше можеш говорити чи ні, чого кричиш.
- Я не крічу.- не багато помовчавши, попиваючи каву і сидячи в телефоні вк я запитала - а ти привітала Леху у нього сьогодні день народження.
- Здрастуйте приїхали я не хвора з ранку по раніше. Людина ще спить, ти хоч іноді на час дивись.
- Він уже в вк, я його привітала. Глянь що я з Маринкою йому приготувала. Цей одеколон його улюблений.
- Молодці, головне не подарунок а то що ви пам'ятаєте.
- Блін де ж Маринка вона що спить ще, я її приб'ю.
- Лена піди застели ліжко, а то як завжди убежіш і нічого не зробиш.
- Добре.
Лена встала підійшла до вікна і дивлячись на снігопад про щось думала. Адже вона має пройти насичений день, робота і день народження її улюбленого Льохи, і це все треба було якось упорядкувати, щоб скрізь можна було встигнути. І до того ж вона не багато пріхворала, якраз це і могло перешкодити її планам на сьогодні, але немає і де беруться ці сили.
Сніг все падав і падав, а так хотілося тепла самі розумієте, це парки, двору, майданчики, а взимку що квартири поки немає вдома родокі або якщо вони в хорошому настрої або під'їзди на крайній випадок. Хоча скоріше навпаки це квартири на всякий випадок, а так так.
- Ма-а, мам
- Тобі що не доходить. Не кричи. Що ти хочеш.
- Можна я в твоїх піду.
- Ні, я тебе попереджала. Ти коли купувала собі кричала що вони тобі подобаються і ти зможеш в них ходити. Мої такі ж.
- Не такі, у тебе каблук менше і мені в них зручніше.
- Добре бери тільки смотри не поламай їх, а то приб'ю.
- Ой, мамуля спасибочки я не поламаю честно.Теперь мені не страшні слизькі вулиці нашого крижаного міста.