Розділ 14

Тиждень минув без пригод. Джеймс відновив тренування і навіть кілька ночей поспіль спав спокійно. Біль засів десь глибоко всередині і хлопець його майже не відчував.

Він звернувся до лікарні, щоб унеможливити фізичну можливість цього болю. І зовсім не здивувався, коли лікар заявив, що нічого в його грудній клітці боліти не може.

- Не може, але болить, - підсумував хлопець.

Весь тиждень Джеймс пильно стежив за Пітером на уроках, намагаючись помітити покращення. Якийсь знак, який міг би заспокоїти його та переконати, що другові стало краще. Щось, що могло бути заспокоїти совість Джеймса і він міг би припинити звинувачувати себе в тому, що сталося з батьком Пітера.

Але нічого не відбувалося. Відколи Пітер повернувся з Портленда, він сидів на уроках тільки з Марісою і лише зрідка дивився у бік Джеймса. І цей погляд не здавався доброзичливим. Джеймс буквально бачив, як друг віддаляється від нього, і нічого не міг з цим поробити. Він кілька разів хотів поговорити з другом. Але перед його обличчям одразу виникала непрохана картина: Тоні вбиває містера Робустсона, і це прибивало Джеймса до його місця.

Він повинен був визнати, що ніколи вже не зможе знову подивитися в очі другові і щиро посміхнутися. Ні розказати все що на думці, ні поділитися секретом. Це більше не його життя, і секрети його зовсім не його.

І все ж таки Джеймс залишався спокійним. Заради Пітера та всіх навколо. Він повинен розібратися з Тоні та іншими небезпеками, перш ніж знову повертатися до колишнього життя.

Якщо буде до чого повертатися.

~~~

Цього понеділка містер Хейз "втішив" Джеймса новими закляттями: змусив того перетворити яблуко на грушу, а потім назад. Після десятого перетворення маг відкусив від нещасної жертви чарівництва шматочок і заявив, що у Джеймса дуже погано з уявою. Хлопець пробувати власне чаклунство на смак відмовився.

А потім його навчили залишати послання для інших магів. Одна крапля крові, зачарована належним чином, зможе доставити будь-яке повідомлення.

- Це гарне вміння, якщо треба попередити когось.

- Наприклад, про що?

- Наприклад, про те, що ти в небезпеці, чи тобі потрібна допомога. Або про те, що ти запізнишся на заняття. Хоча для останнього вистачить і стільникового.

- Ви жартуєте.

- Аж ніяк, Джеймсе. Магія крові - один з найсильніших різновидів чарівництва. Можеш потренуватися на дозвіллі. Але пам'ятай, потрібно відпочити і бажано добре поїсти, перш ніж займатися такого роду магією. Якщо хвилюєшся, можемо потренуватися разом. Хоч це і буде непросто, але я не сумніваюся, ти впораєшся.

- Я спробую, - запевнив Джеймс. Йому подобалася ідея магічного месенеджера, але він не став говорити про це містеру Хейзу.

Хлопець ледь помітно посміхнувся власним думкам, але одразу ж спохмурнів, згадавши про неприємний бік його магії, і наважився спитати.

- Ви не дізналися нічого нового про…таких як я, хімер?

- Я хотів би порадувати тебе хорошими новинами, Джеймсе, - відказав містер Хейз, коли вони після тренування присіли відпочити. - Але поки що нічим. Я заліз у найдавніші сувої що знайшов, але інформації про хімер там не більше ніж у недільній газеті. А Книгу Сущого нам так і не вдалося здобути, що щиро кажучи викликає в мене здивування.

- Ви думаєте, ці напади все ж таки можуть бути пов'язані з тим, хто я?

- Була така думка, - зізнався вчитель і, доївши грушу, спопелив огризок.

- Тож ви не знайшли жодних згадок?

- Я скажу навіть більше, я не знайшов жодного точного способу переконатися, що ти насправді хімера. Всі вони жили багато століть тому, можливо, ми ніколи не дізнаємося, як все було насправді. Так, звичайно, ти залишився живим після ритуалу призову і після кількох спроб тебе вбити, та й у день твого народження в цій частині країни спостерігалися природні катаклізми, але крім цього і мисливців, які впевнені, що ти неймовірно потужне джерело сили, немає жодних доказів що це дійсно так. Але ми не покладемо край спробам, ти ж знаєш.

Містер Хейз побачив побіліле обличчя Джеймса і поспішив змінити тему.

- І все ж таки, ти такий молодець. Дивись, ти швидко вчишся і магія дається тобі набагато легше, ніж більшості моїх студентів. Звичайно, якщо не брати до уваги невелику затримку з концентрацією, але я бачу, ти практикувався.

- Ви думаєте, що я можу бути небезпечним? Для людей довкола? - Джеймс не хотів ставити це питання, але не зміг утриматися. Він повинен знати, як йому діяти, якщо раптом не зможе залишитися собою.

Містер Хейз не знайшов що відповісти, але зміг підбадьорливо посміхнутися.

Джеймс не чув ні слова з того, що сказав Хейз після. Він ледве чув власні думки. У вухах застукала кров, ноги раптом стали ватяними, а перед очима все попливло. І біль, як розряд електрошокера, пронизав груди наскрізь.

- Джеймсе, Джеймсе, ти в порядку? - Голос викладача вимагав відповіді. Хлопець сконцентрувався на голосі, погляд його сфокусувався і біль на мить відступив.

- Болить знову...тут, - прошипів Джеймс, хапаючись за воріт светру і осідаючи на підлогу.