Частина четверта

Богдан на мир свій не зважав

Й до бою військо готував.

Рішив він знов піти до хана

Й повірив туркові востаннє,

І знову виклав хабаря

Для того, щоб пішла орда

За військом гордого народу,

Країні всій на допомогу.

Поляки ж знову йшли в атаку

І до Поділля мандрувати

Прийшлося дужим козакам.

І оточили наші хлопці,

Наші звитяжні запорожці

Увесь ворожий гарнізон.

І вже Богдан перед собою

Побачив власну перемогу,

Аж стали турки знов тікать,

І мусив гетьман відступать...

Гадав козак на самоті,

Як у війні перемогти,

Й на думку спали москалі,

Вони лиш зможуть помогти.

І вже наступного аж дня

В Москву послав Богдан гінця,

А потім й сам туди з'явився,

І низько до царя вклонився,

Й угоду з ним він підписав

Й до України вирушав

Уже з відрядженням московським

У боротьбі супроти Польщі.

Помчали в битву запорожці,

А збоку військо йде московське,

І стали ляхи відступать

І битв багато програвать.

Та раптом вгледів гетьман славний

Турецькі саблі-ятагани,

Що з ляхами у бій ідуть,

І мусив тут Богдан звернуть

На землю рідну і подумать

Про те, як далі йому буть.

Розчарувавсь козак Москвою

Й почав новий союз шукать,

Аж раптом почали на Польщу

Війська всі шведські наступать.

Цар Олексій злякався шведів,

І з ляхами союз уклав,

Богдан же, навпаки, підтримав

Цю силу, що сама знайшлась.

І рушив гетьман запорозький,

Щоб підписать угоду з гостем,

Що на війні сам заявивсь,

Й король підтримав нашу міць.

І козаки у бій побігли,

За ними - шведи, попереду ж

Сам гетьман військо все веде,

І ляха на шматочки рве.

І захопили ми Варшаву,

І Краків під ударом пав вже,

Й Галичина до нас пішла,

Та раптом трапилась біда:

Поляки, вражії сини,

На нас все військо повели,

І шведи трішки відступили,

А потім й зовсім ізмарніли

Й прийшлося їм війну програть.

Богдан побачив катастрофу,

І в бідного як серце тьохне,

І в голові аж потемніло,

І все обличчя помарніло,

І тут таки і впав козак.

Та перед смертю бачив так,

Що буде жити Україна,

Що не даремно все він діяв

І що майбутнє в нього є,

І довго слава поживе

Про всі старання українців

Зробити вільним тихий край свій.