Частина друга

Богдан зрадів новій посаді

І вирішив звільнити Січ.

Зібрав він запорожців бравих

І до Базавлуку відправив

Залогу вражу захопить.

Там воювали наші хлопці,

Як справжні леви-переможці,

І ляхи стали відступать,

Свої позиції здавать.

Зраділи хлопці-запорожці,

Вчинили свято на Січі,

Гуляли з вечора до ранку,

Лише Богдан десь дівсь вночі.

А гетьман славний запорозький

Всю ніч гадав, як знищить Польщу,

І зрозумів важливу річ:

Слід турків кликати на Січ.

Так зранку, вставши, попоївши,

Звелів Богдан послать гінця,

Щоб розповів татарам кримським

Про плани гордих українців.

Козак-гінець помчав до хана,

І розповів там про Богдана,

Й великого дав хабаря,

І хан відправив вояка

З сорокатисячним загоном

Всім козакам на допомогу.

Зраділи хлопці-запорожці

Про допомогу проти Польщі

Й рішили знову погулять,

Свій мир із ханом святкувать. 

Та ось прийшла лиш до Богдана

В цю мить погана новина:

На Січ ідуть два польських пана

І армія в них чимала.

І поки гетьман запорозький 

Гадав перемогти як Польщу,

Дізнавсь, що ляхи геть здуріли

І військо власне розділили.

"Єднаймось, браття-українці,

І ляхів поженемо звідси!

На Жовті Води слід нам йти

І там розбити сили злі!

А потім підем з військом хана

До Корсуня в бій проти пана,

До Корсуня, в бій за свободу,

За вірність нашому народу!"

І так рішили запорожці

Здійснить атаки дві на Польщу.

Як перші півні заспівали,

Всі козаки в строю стояли

І слова гетьмана чекали.

Богдан же мовив річ таку:

"У цю ось пору нелегку

Я з вами, хлопці, в бій іду.

І знаю точно, що не всі

На Січ вернуться козаки.

Можливо, й я там залишусь

Та смерті, бачте, не боюсь!

Бо діло наше є святе,

І лише так надія є

На вільну, горду Україну,

На світі білому єдину!"

І гордо рушило козацтво

На бій за віру і багатство

Своєї рідної країни,

Своєї неньки України.

І дух народний був всесильним,

І жоден лях не був так сильним,

Щоб козаку протистоять,

І ворог враз почав тікать.