Я обернулася і побачила Ваню. Ну звичайно, як я могла забути про нього? Мій настрій різко зіпсувався.
– Це ти вирішила мене так звабити? – надто самовпевнено запитав хлопець.
– Не для тебе мама квіточку ростила, – сказала я і різко забрала його руки. – З чого взагалі ти взяв, що тебе?
– Ти ж роздягала мене поглядом у школі, – усміхнувся Ваня. – Визнай, що хотіла більшого.
Я розреготалася, почувши таку відповідь. Ні, ну він серйозно?
– Усе, що я хотіла, то вбити тебе, – гордо мовила, обернулася і пішла.
Оскільки настрою й так не було, я вирішила покинути вечірку. Шкода, звичайно, але бачити пику того Вані взагалі не хотілося. Як же він мене дістав, хоч ми знайомі тільки два дні. Насправді я товариська дівчина, завжди скоро знаходжу спільну мову з новими знайомими, але цей хлопець мене реально бісить. Перед тим, як піти, потрібно знайти Ксю і сказати про своє рішення.
Пробираючись крізь натовп, я побачила, як Ваня затиснув у кутку Сніжану. Мрія дівчини збулася, а мені він став ще противнішим. Навіщо так фліртувати зі всіма підряд?
Так і не знайшовши подруги, я надіслала їй повідомлення і пішла додому. Погода була чудовою, тому чому б не прогулятися? Дув тепленький вітерець, а на небі видно кожну зіроньку. Так романтично. Шкода, що я собі нікого не знайшла, хто б провів мене додому.
Дорога зайняла в мене майже сорок хвилин. Я просто йшла й милувалася вуличками рідного міста. Хоч було вже доволі пізно, страху, що до мене хтось може зачіпатися, не було. Тихо та спокійно.
Прийшовши додому, я швидко змила макіяж і переодяглася у свою улюблену піжамку з котиками. Безмежно люблю цих тваринок і завжди зупиняюся на вулиці, щоб погладити, але ніколи не заводила їх: тато проти. Але я знайшла вихід, точніше він мене – сусідський котик Дін прибігає гратися зі мною.
Додивившись чергову серію «Надприродного», я солодко заснула.
Шум океану, що омиває білосніжний пісочок. Малиновий захід соня. На березі стоїть арка, прикрашена живими квітами, а біля неї стоїть він. Хлопець з кучерями чекає на мене…
Я прокинулася з дивним відчуттям. Невже це справді на мене чекав хлопець у сні? Звісно, у першу чергу цією новиною я мусила поділитися з подругою, тому швидко набрала її номер. Пролунали кілька монотонних гудків..
– Ксю, привіт, – схвильовано сказала я.
– Привіт, – сонно відповіла вона, – вибач, що вчора пропала. Ми з Олегом вирішили усамітнитися, тому гуляли по місті, а потім довго-довго цілувалися.
– Дуже рада за тебе, але я телефоную тобі не через це.
– Що сталося? Тебе хтось образив? – стурбовано запитала подруга.
– Ні, але мій сон стосувався мене. МЕНЕ! Розумієш?
– Це вперше… Що ж тобі наснилося?
– Важко сказати. Просто берег океану, де на мене чекає хлопець.
– Вау! Ти його знаєш?
– Ні, я не бачила його лиця…
Ми поговорили ще кілька хвилин, а тоді пішли збиратися до школи. Перший урок – англійська мова. На нього не можна запізнюватися, особливо, коли у нас новий учитель.
Йшов сильний дощ, хоч вчора і натяку на таку погоду не було. Я вирішила одіти чорні штани, білу просту футболку і джинсову куртку. Волосся зібрала у хвіст, зробила натуральний макіяж. Від учорашньої демониці не залишилося й сліду.
Ми з Ксю ледве встигли на урок, учителя ще не було. Слава Богу, що її батько підвіз нас. Коли ми зайняли свої місця, а саме першу парту перед учительським столом, раптово відчинилися двері. Зайшов директор, а за ним новий викладач англійської.
– Дорогі учні, на жаль, Олена Петрівна більше не зможе проводити заняття, оскільки вийшла в декрет, тому радий представити її заміну, – з широкою усмішкою мовив Василь Петрович. – Прошу вітати Джеймса Шеллона.
Наші дівчата, і я в тому числі, аж роти повідкривали від вигляду новенького. Серйозно? Нам це не сниться? Молодий, неймовірної краси вчитель з тілом атлета, та ще й іноземець. Чорт, та він наче з обкладинки журналу!
– Привіт, ви можете кликати мене про Джеймс, я тільки на 4 роки від вас старший. Щоб не було зайвих питань: моя матір – українка, а батько – британець. Тому я чудово володію двома мовами.
– Я вирішив, – заговорив знову директор, – що вам би не завадила допомога від носія мови. Щиро радий, що Джеймс зголосився допомогти.
Після цих слів Василь Петрович вийшов, а наш урок продовжився. Хоча так важко було не витріщатися на нового вчителя.
Відредаговано: 23.02.2020