55 глава

*Артем
Елізабет так і не прийшла .До вечора я дзвонив до неї ,а вона так і не взяла трубку. Я дуже хвилювався .Набирав знову і знову ,але вона все одно не набирала .Я вже хотів їхати її шукати ,але тут мені прийшло від неї повідомлення .
"Артем нам потрібно розстатись .Все що було між нами —помилка .Я не люблю тебе ,забудь мене .Завтра я їду в США.Не шукай мене і не пиши більше ."
Від цього я аж присів на диван .Що це все означає ?В моїй голові не вкладались ці слова і я перечитував текст знову і знову ? Елізабет мене не любить ?Невже вона кинула мене ?Я почав набирати її знову ,але вона не взяла трубку .Цілу ніч я не спав і думав над цим .Чому ?Невже за одну розмову з батьком вона передумала ?Він цього мені стало дуже боляче на душі .Такі змішані почуття ?
Ні ,я не вірю,що вона могла так легко відмовитись від мене .Не вірю ,що те ,що тут написано —правда .Я маю її побачити ,маю почути це особисто від неї .Якщо не любить то нехай скаже все прямо в очі .Лише тоді повірю .
Я хотів поїхати до неї додому і поговорити ,але тут на порозі з'явилась сама Елізабет .Вона ледве стояла на ногах і була заплакана .Я підійшов ближче і глянув прямо в очі .
—Ти прийшла ,щоб сказати особисто ?Сказати ,що не любиш мене ?Чому ?Все ж було так добре ?Невже ти змінила свою думку за одну ніч ?Я ж так люблю тебе .—на її лиці я бачив якесь недорозуміння .
—Ти про що?—запитала вона мене .
—Про твоє вчорашнє СМС .—я включив телефон і дав їй почитати .—Елізабет ти просто грала зі мною ?Глянь мені в очі і скажи що не любиш ,скажи прямо в очі ,інакше я просто не повірю .—в мене на очах почали з'являтися сльози .Тільки б вона сказала "ні",тільки б сказала .На іншу відповідь я й не розраховував .
—Я не писала цього .—в мене ніби камінь з душі впав .—Батько ,я впевнена ,що це він .—а звідки йому знати про наші стосунки ?Невже Елізабет йому все розказала ?
—Звідки йому знати ?—запитав я .
—Артем, скажи правду я тобі потрібна лише для того щоб підписати з батьком контракт ?Це все була лише гра ?—Елізабет почала плакати .
—Про що ти ?—який контракт ,я взагалі нічого не розумію .Вона дала мені і руки флешку .—Що це ?
—Включай .—ми підійшли до ноутбука і я встромив флешку .На екрані висвітлилась папка "Пономарьов".І що це все означає ?Я відкрив її .Це було відео .Я включив його і ми разом з Елізабет почали його дивитись .Від час нього дівчина почала плакати ще більше .Я просто жахнувся від побаченого .По тілу пробігли мурашки .
—Елізабет це все просто підстава .Я люблю тебе !—почав я .
—А що це тоді по-твоєму ,Артем ?Ти скажеш мені не вірити своїм очам .—ч хотів підійти до неї і обняти ,але вона зупинила мене рукою.—Не підходь !—крикнула вона .
—Невже ти віриш в те ,що я справді міг так з тобою вчинити ?Невже ти думаєш ,що це все було лише ілюзією ?Я б ніколи не вчинив так з тобою.Зараз я тобі це докажу .
Я взяв свій телефон і почав набирати потрібний мені номер .
—Привіт .Де ти зараз ?—запитав я .
—Привіт .В себе в офісі .
—Будь там ,я зараз приїду .

—Ходімо , Елізабет .—я подав їй руку ,але вона не взяла ,тому я сам підійшов і взяв.
—Куди ми ідемо?
—Розставлчти всі крапки над і .Вже давно потрібно було зі всім розібратись .
Ми сіли й поїхали .За 15 хвилин ми вже були на місці .
Ми зайшли в ліфт і почали підніматись на останній поверх багатоповерхівки .
—Можливо ти нарешті поясниш мені все ?
—Почекай ще трохи .
Ми вийшли з ліфту .
—Артеме Олександрович...—біля входу в кабінет ми зустріли секретарку Кіру.
—Артур в себе ?—запитав я .Вона кивнула головою в знак згоди .
—Хто такий Артур ?—запитала Елізабет .Але я вже їй не відповів ,а просто зайшов в кабінет ,а вона за мною .
—Артем ?—за столом сидів Артур .
—Так ,а ти що вже забув як я виглядаю .
—Знайомся .Це Артур .Мій брат близнюк .На відео був він ,а не я .Він є власником фірми ,яка залишилась нам в спадок від батька. І так Елізабет тобі зараз не здається і ти не божевільна .Ми з ним дуже схожі .Єдине ,що нас відрізняє —це тату.Артуре покажи будь ласка .—я закотив свій рукав ,а Артур свій .В нас були одинакові тату ,але на різних руках .В мене на правій ,а в Артура —на лівій .—Думаю твій батько просто вирішив цим скористатись і розлучити нас .Я дуже люблю тебе , Елізабет .—я обернувся до неї ,але не встиг вже більше нічого сказати ,бо побачив як її коліна підкошуються .В останній момент я її спімав .Мабуть їй стало погано і вона знепритомніла .Я положив її на диван.
—Чого ти стоїш .Допоможи!—крикнув я до Артура ,бо той стояв як кам'яна статуя , взагалі нічого не розуміючи .
Я взяв бутилку води і вилив трошки її собі на долоні ,а потім похляпав нею Елізабет .Вона скривилась і почала приходити в себе .
—Тобі вже краще ?
—Так .—вона піднялась і перемістилась в сидяче положення .
—Ти просто перехвилювалась від всієї цієї інформації .—я взяв її за руку і сві біля неї .
—Чому ти ніколи не розказував що а тебе є брат-близнюк ?
—Ми не дуже добре спілкуємось .—вже озвався Артур .
—Незважаючи на те ,що зовні ми були дуже похожі ,то морально ми зовсім різні .З дитинства ми недолюблювали один одного і весь час змагались хто з нас кращий .Артур завжди хотів доказати батькам ,що він кращий за мене .Так було завжди ,доки вони не померли ,а потім ми з ним взагалі перестали спілкуватись .Він успадкував бізнес батька ,а я відмовився від будь яких прав на нього ,бо мене це не цікавило .Так он як ти справляєшся з бізнесом ?В що ти вляпався ?—з докором я звернувся до Артура .
—Ах ти мабуть про договір з цим Острозьким .Нам потрібно було його підписати,а цей ненормальний вперся ,що ні .От я й декілька раз йому погрозив і нічого більше .Думав ,що він все ж таки погодиться .
—Думати це точно не твоє ,Артур .—той закотив очі і подивився на Елізабет .Я ж йому так її й не приставив .—Це моя дівчина —Елізабет Острозька .
—Хм .Світ занадто тісний .Не думав ,що ти закохаєшся в дівчину бізнесмена ,Тьома .
—Ах ,тебе забув спитати в кого мені закохуватись .—він вже починає мене бісити .Не хочу більше тут знаходитись .Я подав Елізабет руку і ми разом вийшли з кабінету .
—Пробач .—вона знову почала плакати .Я підійшов і міцно обняв її .—Пробач ,що одразу не повірила .
—Тихо ,тихо .Все буде добре. І я теж вибачаюсь за свого брата .Він в мене трохи ненормальний .Ну нічого ,я з ним ще потім поговорю .
—Не вірю ,що батько міг так зі мною вчинити .Він видав іншу людину за тебе ,лише щоб ми розійшлись .Це так низько. —я витер її сльози зі щік своїми долонями .
—Не плач більше ,я прошу тебе. Тепер ти знаєш правду .Я люблю тебе і тепер нас вже ніхто не розлучить .
—І я тебе люблю .
—Ну що ж тепер їдемо до мене ?Надіюсь ,що ти погодишся жити зі мною .
—Так ,більше в домі батька немає сенсу знаходитись .Але я хочу ще з ним поговорити .
—Ти впевнена ?
—Так .
—Ну тоді ходімо .
Елізабет сказала мені адресу і вже декілька хвилин ми були на місці .
—Почекати тебе тут чи піти з тобою ?
—Ходімо разом. —я подав їй руку і ми разом зайшли в кабінет її батька .В кабінеті сидів її батько .
—Елізабет ,що ти тут робиш ?—зі здивуванням запитав чоловік. 
—Що не очікував мене побачити, дорогий таточку?Ти думав ,що я не дізнаюсь про твою брехню .До цього моменту в тебе з рідних була тільки дочка ,але ти й її втратив .Не хочу чути більше ніяких виправдань ,ні нічого іншого .Вдома ти мене не втримаєш і я переїжджаю до Артема .Якщо ти ще раз спробуєш нас розлучити ,то взагалі мене більше не побачиш .Все одно втечу від тебе ,навіть незважаючи на те ,що я неповнолітня .Якщо хоч трохи любиш мене ,то не заважай моєму щастю .
—Ваша дочка буде зі мною в безпеці ,це я можу вам гарантувати .
Я взяв Елізабет за руку і ми разом вийшли. —Кохана моя ,моя маленька трояндочко перестань плакати. Все вже закінчилось .Тепер все буде добре ,я тобі це обіцяю .Я більше нікому не дам тебе скривдити ,ти більше ніколи не будеш страждати. Я тобі це обіцяю .
—Я тебе кохаю .Завжди будь поруч .
Я нахилився і поцілував її .Так пристрасно і ніжно водночас. Таке враження ,що це був наш перший поцілунок .Я переживав як вперше ,відчував такі ж сильні почуття до цієї дівчини .Тепер нас вже ніщо не розлучить і я зроблю її найщасливішою дівчиною на цій планеті .