Хлопець з червоною трояндою

44 глава

*Елізабет 
Я прокинулась в своїй кімнаті на ліжку .Відчуваю себе погано,навіть піднятись не можу .Я відкрила очі і побачила перед собою 2 розпливчасті постаті .Це була Ліза і Ден .А що він тут робить та і як я тут опинилась ?Я хотіла щось промовити ,але вирішила таки промовчати .Ліза побачила ,що я почала прокидатись і присіла до мене на край ліжка і взяла за руку .
—Бет тобі вже краще ?Я так хвилювалась за тебе .—Ден який стояв біля вікна теж обернув голову до мене .
—Що зі мною трапилось ?—Ден присів на стілець і пильно дивився на мене .На його лиці була якась задоволена усмішка .
—Бет спокійно .Ти перехвилювалась і впала в обморок.Ми відвезли тебе додому .—Тепер мені стало зрозуміло чому тут Ден .Йому недавно виповнилось 18 .Він в нас в класі найстарший і вже як ви зрозуміли водить машину .От він мене й відвіз як я розумію .
—Ліз може принесеш Бет води ?Я б сам сходив ,але поняття не маю де тут кухня .—нарешті обізвався Ден .
—Ага ,гаразд .—Ліза встала і пішла в пошуках води ,а Ден тим часом присів на місце де сиділа Ліза .Ця його єхидна усмішка мені взагалі не подобалась .
—Ну що Бет .Тепер твій Тьома знає усю правду .А на рахунок Дані я все ж таки був правий чи не так .Тепер ти залишилась сама чи не так ?Твій Артем в твою сторону тепер навіть не гляне ,а Даню ти сама відшиєш .То можливо настав час саме для моєї пропозиції ?Я знаєш хлопець не обідливий .Можу все і забути ,що було до цього .І ми б могли бити "щасливою "парою .Тим паче що ти й так вже нікому крім мене не потрібна .—іін провів по моїй щоці своїм вказівним пальцем ,від чого мої скули напружились .
—Та пішов ти анонім недороблений .—я зібрала всі сили в кулак і кинула в нього подушкою ,яка була поруч .Він не встиг зреагувати і вона прилетіла йому прямо в лице .Від чого він аж поморщився і знову з'явився цей неприємний вираз обличчя .Від цього в мене на лиці появилась хоч і маленька але все ж усмішка .Дена це трохи розлютило і він знову почав погрожувати .Звісно що ж ще він може крім погроз .
—Не гарно так Бет поступати з людьми ,які тобі от допомагають .Це я тебе тоді зловив поки цей баран Даня стояв як заторможений ...—я не дала йому договорити .
—Знаєш краще я б головою об плитку вдарилась ,ніж ти б мене впіймав .Краще б розбила голову ніж би отримати від тебе якусь допомогу .Ти зараз ще мені погрожуєш ?Знущаєшся чи що ?Моє життя й так як пекло , гірше вже нікуди .Ти все зруйнував через свій гнів ,ненависть і помсту яка живе в тобі .А знаєш мені тебе шкода ,справді  шкода .Ти ж просто людина ,яка не знає що таке по справжньому любити і бути щасливим .Ти нещасний і хочеш щоб всі навколо тебе теж такими були .Дуже шкода мені тебе ,дуже .—мої слова явно його заділи за живе і ще більше розлютили .
—Принаймі моє життя не схоже на роки неволі від батька ,невзаємне кохання і одну суцільну брехню .—він думає що цими словами зробить мені боляче ?Шукає болюче місце щоб ще раз ранити ?А не вийде ,місця для ран більше не залишилось .Гірше вже бути не може .
—Пішов геть з мого будинку !—сказала я як омога впевнененіше і сміливіше .Ден іронічно усміхнувся і встав .Тоді до кімнати повернулась Ліза зі стаканом води в руках .
—Ден ти вже йдеш ?—запитала подруга ,кладучи стакан на невеличкий столик біля мого ліжка.
—Так ,мені вже пора .—швидко проговорив він .
—Дене ,дякую тобі за допомогу .—сказала Ліза.Якби тільки вона знала всю правду про цього високомірного ,брехливого і безжісного типа ,то б вже його з балкону закинула давно .
—Та пусте .—процідив крізь зуби він .Весь цей час він не зводив з мене погляду ніби хотів зазомбувати .Від цього мені стало якось моторошно ,тому я перевела свій погляд на вид з вікна . —Швидкого тобі одужання ,Бет .—наскільки це для мене звучало іронічно і пафосно я навіть не можу сказати .Він ще той лицемір ,таких ще треба пошукати. Але він нарешті пішов і це головне .
Ліза подала мені стакан з водою і присіла поруч .
—Бет я так за тебе хвилювалась .Тобі вже краще ?
—А хіба мені може бути добре після всього що сталось .Тьома просто обернувся і пішов ,він навіть мене не вислухав,я його втратила .—на очах в мене знову з'явились сльози .
—Бет ,спокійно .Тобі не можна хвилюватись бачиш як цей стрес на тебе впливає .Я впевнена ,що все наладиться .Якщо любить,то вислухає і ви помиритесь .—вона обняла мене .Від її слів стало трохи спокійніше .Ліза побула зі мною годинки дві і теж поїхала ,бо мала ще справи .Я залишилась знову сама ,хоча ні .Я почула якісь дивні звуки по тої бік дверей .По них ніби хтось дряпався .Зібравши всі сили в кулак я таки піднялась і пішла відчиняти двері .Перед собою я побачила свого нового пухнастого друга —когеня Везунчика .Він жваво вибіг в кімнату і почав бавитись моїми тапочками з пухнастими бамбончиками .Спочатку він просто їх підкидав і гриз ,а потім ще й почав в них залазити і підписатись задніми лапами ,щоб тапочки ковзали по паркету .Який ж він смішний .Навіть очей від нього відвезти не можу .А цей його милий погляд .Хоча б він підняв мені настрій .Тут я знову почула чиїсь кроки недалеко від моєї кімнати ,потім хтось постукав у двері .
—Заходьте .— і в кімнату ввійшла Олена Миколаївна .
—Вибач Бет ,що турбую тебе .Але я вже весь дім обшукала і ніде не можу знайти Везунчика .Ця мала непосида десь заховалась і навіть голос не подає .—кошеня віби зрозуміло слова Олени Миколаївни і швидко стрибнуло до мене під ковдру .
Жінка це помітила і на її лиці з'явилась невеличка посмішка .
—Нехай він трохи побуде зі мною .Він такий кумедний .—Олена Миколаївна схвально кивнула на мої слова .
—Бет тобі вже краще ?—турботливо запитала вона .
—Так ,я почуваю себе краще .
—Пам'ятаю як в твоєму віці теж так само була впала в обморок через екзамени ,але нічого страшного .Бет ббережи себе .Ти розумна і обов'язково все складеш ,ти ж в нас розумничка.—значить Ліза сказала ,що це через ЗНО ,і добре .Не хочу щоб хтось знав справжню причину ,а особливо батько .—Бет я приготую для тебе бульйон .Ти ж його дуже любиш і сил одразу наберешся ,гаразд ?
—Так ,буду дуже вдячна .
—Ну тоді я піду. ,а ти відпочивай .—Олена Миколаївна вийшла з кімнати і ми з Везунчиком знову залишились вдвох .Я гралась з ним близько години .Було так весело ,що я навіть трохи віволіклась від всього того ,що сталось сьогодні .Але маленька непосида теж змучилась і заснула на м'якому кріслі біля ліжка. Я весь час перебирала свій телефон в руках .Ніяк не могла наважитись написати Тьомі .А якщо між нами все ?Якщо він все ж не пробачить і ми розстанемось ?Я цього не переживу ,не зможу втратити людину ,яку так сильно люблю .Я все ж таки набралась сміливості і вирішила написати .
—Тьом все що ти сьогодні бачив це прикра помилка .Повір я б ні за що не хотіла зробити тобі боляче .Я люблю тільки тебе .Ти потрібен мені ...
Він переглянув одразу ,але відписав лише через хвилин 10 .Як я хвилювалась в той момент .
—Елізабет помилка це коли ти пишеш не бароко а барокко .Ось це помилка ,а те що я бачив сьогодні це точно щось інше .Я на свої вуха чув ,що сказав Даня і на свої очі все бачив .Це ж не підстава якогось аноніма ,а реальні факти .
—Але я не люблю Даню .Тьома я ж тебе люблю .
—Вибач ,я зараз в аеропорту . Я на тиждень лечу в Рим на одну виставку .Мені потрібно зібратись з думками і все переосмислити .
—Гаразд .Щасливого тобі польоту .Надіюсь після ми спокійно поговоримо .—після цього Тьома більше не відписував .Я розумію його ,бо на його місці вчинила б так само ,але це все просто недолуга помилка Я готова чекати скільки завгодно лиш би він мене пробачив .




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше